Тут можна побачити і плуг, і автентичне кухонне приладдя, одяг, водяне колесо, гуцульську хату та навіть стілець першого президента Карпатської України – Августина Волошина, і ще незліченну кількість різних побутових елементів.
Юрій Куцин директор етнографічного музею «Калина». Дружина Юрія Івановича – пані Марія теж творча особистість – всі килими, ковдри, серветки й рушники вдома зшила власноруч. Розповідає, чоловіка підтримує у всьому.
Назва музею практично співзвучна із назвою населеного пункту, в якому він знаходиться – село Калини. За легендою, колись на горі Плеші, що височіє у селі, оселились розбійники, які взяли собі за домашню робітницю дівчину неповторної вроди на ім’я Калина. В неї ж закохався ватажок загону – Джугар. Молодиця готувала їсти чоловікам, прала, прибирала. Коли ж опришки вирішили покинути село, то надумали стратити Калину, аби та нікому не доповіла про ворожі дії розбійників. Так і закопали молодицю на вершині Плеші. Саме в честь її село прозвали Калини. Тепер ця плита знаходиться у музеї пана Юрія. А загиблій дівчині натомість кілька років тому встановили на могилі хрест і відспівали панахиду.
В. Піпаш 2020-06-14 / 09:03:29
Нічого дивного. Завдяки своїй красі, гуцульський етнорегіон Рахівщини "агресивно" поширюється. Упродовж ХХ ст. асимілювалися (почали вперто називати себе гуцулами гайналі-долиняни В. Бичкова та Луга). А особливо я був вражений, коли у Керецьках на Свалявщині діти та підлітки, на якомусь сяті, одягнуті -по-гуцульськи, співали коломийки, а коли я їх запитав, якого вони роду, запивняли, що вони (із Керецьок?) - теж є гуцулами.
сорри 2020-06-13 / 22:17:48
Це 100% не Гуцульщина
Іван Габор 2020-06-13 / 16:27:35
Музей справді дуже цікавий.В ньому варто побувати, особливо молоді. Зауважу (для автора сюжету) тільки на тому, що в Калинах гуцули не живуть.Це бойківське село.