Кожен ранок для вівчаря зі стажем розпочинається традиційно.
Зараз вівці пасуться недалеко від дому, а вже за місяць, коли з полонин зійде сніг, вся отара вирушить у гори. Окрім своїх сорока овець, доглядати пан Іван буде і за іншими – сусідськими. А це понад 3 сотні.
За кілька днів тут відбудеться традиційне дійство – мішання, коли місцеві будуть визначати, скільки вівці дають молока, і скільки сиру з нього вийде. Вже можуть похизуватись вівці і своєю новою зачіскою. За зиму у тварин відросла довга вовна, і саме в цей період, каже пан Іван, іх потрібно стригти, щоб влітку тваринам не було спекотно.
Вовну пан Іван поки тримає в господарському приміщенні. Тут усе – на продаж, Однак, купляють люди зараз небагато. Вовна тут на будь-який смак і чорна і біла, а ціна взагалі символічна – 50 грн за кілограм.
З кожним роком вівчарство приносить все менше прибутків, бідкається пан Іван. За одну вівцю, яку чоловік доглядає на полонині разом з іншими вівчарями, люди платять по 450 грн за півроку. А це гроші невеликі, тож вже розмірковує над тим, щоб цю справу з часом полишати. Шкода, каже чоловік, що і молодь не дуже проявляє бажання займатись вівчарством. А дуже хотілося б комусь передати увесь свій досвід та свої вміння.