Захопившись процесом вирощування, жінка вирішила розширювати асортимент екзотів. Збудувала ще одну теплицю, в кожній з них відповідний клімат. Цитрусовим, до прикладу, субтропічний. Бананам й ананасам – тропічний. Жінка розповідає, екзоти вирощує не для продажу, а для душі. Тим більше й сама змушена купувати овочі та фрукти. Адже дерева дають плоди тільки один раз на рік.
Всю фізичну роботу, як справжня жінка, п. Віолета доручає чоловікові Олегу. А він у свою чергу допомогою це не вважає, каже, з задоволенням підтримує дружину у її захопленні, та ще й жартома додає, час від часу змушений заробляти на екзотичне хобі.
На досягнутому фермерка не зупиняється. Каже, в екзотичному асортименті вже з’явився новий гість – кокосове дерево, однак плодами воно ще не радує.
П. Віолета додає, навіть по при колосальні старання, часто екзотичні дерева не приживаються, а ті, що й прийняли закарпатську теплицю за домівку, дуже вибагливі. Тож без сталевого терпіння та щирої любові до декоративних рослин навряд чи вона б сьогодні могла похвалитися досягнутим.