Вона – наймолодша з четвірки відомих дерев’яних церков району, зате найвища. Збудували її в 1779 році на вершечку пагорба. Висота церкви разом з гострим готичним шпилем – 35 метрів. Сьогодні вона одна з найвищих дерев’яних церков в Україні.
Як розповідає пані Марія, яка доглядає за храмом, зверху залишилось ще місце для старозавітних апостолів. Частково збереглися розписи 1828 р. Хто їх автор, спеціалісти досі вагаються. Та хто б їх не малював підвищена вологість у храмі, знищила майже весь розпис.
Оригінальні тут також царські ворота. Такі престоли, каже пані Марія, у той час робили в усіх дерев’яних церквах, так само як і священиків ховали біля церков. Останній греко-католицький священик, який правив у дерев’яній Святомиколаївській церкві – отець Азарій, похований на задньому дворі храму. Його у свій час замордували за те, що він не хотів прийняти православ’я .
З того часу через аварійність приміщення богослужіння припинялись,а після реставрації поновлювались. Та сьогодні громада цієї церкви досить маленька, 12-15 чоловік. Зазвичай сюди приходять туристи, аби поближче познайомитись з марамароською готикою.