Таких старовинних дерев’яних храмів зараз залишилось небагато. Церква на честь Святого Духа в Гукливому – дивовижно струнка та пропорційна – вже в наш час отримала статус архітектурної пам’ятки 18 ст. А колись такі храми збирали місцевих вірників на богослужіння.
Стоїть церква на пагорбі біля дороги. Поруч збудована дзвіниця. Час від часу сюди заглядають туристи та мандрівники, щоб краще роздивитись унікальний старовинний храм та почути його історію. А привідкрити завісу минулого нам допоміг пан Василь. За його словами, таких замків зараз не побачити, хіба в музеях. Вражають і самі дзвони. Щоправда, зараз вони майже завжди мовчазні.
Щоб посвятити великодні страви, місцеві збираються традиційно навколо церкви. Спеціально на Великдень до храму приїжджає священик. Вже у самій церкві відразу привертає увагу іконостас. Його історію переповідало не одне покоління вірників з вуст в уста.
Та найбільша проблема – старовинна церква поступово руйнується. Кошти на реконструкцію, хоч і невеликі, та все ж виділяють за програмі підтримки культурної спадщини. Торік це було 300 тис., цього року – 900. Однак через бюрократичні процедури роботи просуваються повільно. Церкву потрібно було прийняти у власність громади села, та ця процедура також вже позаду. Зараз затримка за заключенням договору. Майстрів, які вміють робити лемех та гонт, знайшли. Саме цим покрівельним матеріалом раніше оббивали храми.
Церква відноситься до так званого «лемківського» стилю дерев’яного зодчества Карпатського регіону. Її вважають найстарішою сакральною спорудою Воловеччини. Місцеві ж кажуть, важливий не вік, а та духовність , яку пронесла церква крізь віки.