Єдина проблема – збувати яблука доводиться за безцінь, а потужних переробних заводів в області немає.
Яблуні у селі Велика Уголька ростуть на кожному кроці. І просто при дорогах, і в обійстях селян. У саду пані Марії цих дерев не один десяток.
Ще на початку літа жінка зрозуміла – на яблука нинішній рік буде врожайний. Незалежно, чи молоде дерево чи вже старе – усі гілки облиті плодами. Хоч рік на яблука і врожайний, та заробити на цьому не вдасться, адже доводиться здавати їх за безцінь. А торік, каже жінка, яблука доводилось самим купляти по 15 грн. за кілограм. Цього року – подорожувальникам віддає задарма.
Різних сортів тут півтора десятка, пізні – можуть висіти на деревах навіть до морозів. Зараз вони ще лише дозрівають. На яблуках селяни могли б заробляти непогані гроші, та головна проблема – нема куди збувати продукцію, кажуть в сільській раді. Якби було більше переробних заводів, зокрема на Закарпатті, – цілком можливо, займатись садівництвом для селян стало би справою прибутковою.
Гарним є досвід європейських країн, каже секретар виконкому Углянської сільради Олександр Бабич. Там вже навчились господарювати та на цьому заробляти. Тож, на думку тутешніх, єдиний вірний шлях розвитку садівництва – переймати європейський досвід, і тоді яблуневі сади зможуть приносити селянам додатковий дохід.