Впливає на ціну і зростання вартості молочної продукції на світовому ринку, а це означає, що потужним компаніям вигідніше продавати молочку за кордон, ніж на внутрішньому ринку. Для селян ситуація зовсім інша. У с. Малий Раковець чи не у кожному дворі є корова, зазначає сільський голова.
Щодо подальшої долі цього молока – люди або несуть його на ринок, або використовують для власного споживання.
Пан Іван тримає одну корову. Каже, молоко продає рідко, оскільки у нього велика родина. Та і тримати корову теж не вигідно, додає пан Іван, адже ціни на корми зросли, а через засуху багато сіна заготовити не вдалось.
Єдиний варіант заробити на молоці – тримати більше 20 голів, каже пан Іван. Прості селяни тримають корову тільки для себе.
Щодо дотацій. Держава мала б опікувалася цим питанням і допомагала людям. Тоді б і люди змогли заробити, і підприємці і ціни на молоко не зростали.
На думку селян, на молоці зароблять тільки бізнесмени, а прості люди – ні.
Попри те, що у торгових точках за літр молока доводиться віддавати від 12 до 20 гривень (залежно від бренду та упаковки), виробники не отримують навіть половини цієї суми. Молоко у сільгосппідприємств закуповують лише по 4,40-5,50 грн./літр. Виходить, держава вважає, що утримувати худобу дешевше, ніж розлити вже готове молоко в пакети і розвезти по магазинах? Та, виявляється, навіть п’ять гривень за літр – ціна, про яку селянам можна хіба що мріяти.