Михайло та його батько одні з перших взялися за форелеву справу у високогірній Броньці. Свого часу їм дісталися запущені штучні ставки та геть занедбана система водозабору. Зараз же водойм побільшало і вони кишать рибою. Сприятливий мікроклімат – основний фактор, який вплинув на вибір виду риби, яка плаватиме у ставках.
Райдужну форель або пструга, як її називають тутешні, тримають виключно для розведення і аж ніяк не для зариблення річок та струмків. Цей інвазійний вид всеїдний і постійно голодний, тому годувати його доводиться часто, а корм коштує дорого. Тож не кожному під силу утримувати подібне господарство. Дороговартісні корми, затрати на енергоносії та утримання водоносної системи в належному стані – все це обходиться недешево. Про підтриму з боку держави і мова не йде, каже пан Михайло.
Туристична привабливість гірських районів по великому рахунку і дозволяє тримати форелеве господарство на плаву. Гостям краю подобається самим порибалити і приготувати здобич. Як стверджує директор форелевого господарства, він не бачить позитивних зрушень у цій справі. Проте переконаний: в області знайдуться люди, які відвоюють рибний статус для Закарпаття.