Дід Юрій розповідає про нелегке життя, про дружину, яку втратив п’ять років тому, та дітей - доньку і сина, якого також вже немає серед живих. Сумує за дочкою, яка живе в Криму, зараз додому рідну кровиночку не пускають, коли востаннє її бачив - навіть не пам’ятає.
Каже: почуває себе добре, аби тільки гірше не було. Щодня дідусь виходить на двір, однак на сонці довго бути не може. Безмежно любить своїх правнуків, яких у нього нівроку багато, всю пенсію віддає їм.
Секрету довголіття не знає, бо вважає життя нерозгаданою таємницею, адже колись в молодості пережив випадки коли він і не думав що залишиться живим. То ж дідусь каже: кому на вік, тому й на лік. Він і не думав, що доживе до 101 року. Знає точно одне: життя людини в руках Всевишнього, однак берегти себе, добре харчуватися та вести здоровий спосіб життя потрібно, адже втрати здоров’я найлегше, однак повернути його дуже важко, а іноді неможливо.