Дата встановлення церкви в селі для громади і досі знакова подія. Існує багато версій того, як саме була куплена церква і як її сюди перенесли. За однією з них, зробив це місцевий чоловік, який знайшов скарб. Частину знайденого витратив на власне ґаздівство, за решту придбав для Дешковиці храм.
Типовий бойківсько-лемківський стиль, в якому виконана церква, вирізняється формою вікон, широкою колонадою з різьбленням та вежею з бароковим навершям. Двосхилий дах вкритий ґонтом. Саме з ним і найбільше проблем. Над входом та біля вежі він протікає, а волога починає псувати несучі дерев’яні конструкції.
Як можуть, прихожани доглядають за церквою, хоч на її фасаді і красується табличка, що це пам’ятка архітектури, яка охороняється державою. На таблиці чітко вказано, що пошкодження карається законом. Та чи застосує держава покарання проти самої себе? Питання залишається відкрите. Ні грошей з бюджету, ні кваліфікованої реставрації – подібна бездіяльність теж на шкоду будівлі. Прихожани самі доглядають за пам’яткою архітектури. Свого часу не дозволили розібрати церкву і відвезти в Ужгород. Зараз хоч і моляться в новому храмі, про старий дерев’яний не забувають.