Нинішня антиукраїнська влада "професорів"-нездар взялася за старі валуєвські методи – нищення української освітньої системи, зокрема бажання корупціонера Ващука (ректора Закарпатського державного університету) та його покровителя Табачніка заграбастати собі майно Ужгородського національного університету, та ще й з "приданим" – авторитетом національного університету.
Майно – не основна цінність УжНУ. Він є подразником для українофобів через політичну позицію цього вишу в суспільному житті Закарпаття. Університет вже давно зарекомендував себе оборонцем всього українського, творцем і продуцентом української еліти краю. Це також зіграло не на користь УжНУ. Але основне, що загострює ситуацію навколо Ужгородського національного університету – прихована війна між кланом Балог та Партією регіонів, оскільки теперішній ректор Вегеш є депутатом Закарпатської обласної ради від "Єдиного Центру". Чому? Бо останні хочуть, а перші не дають. Балоги не хочуть пускати "регіональних" зубастих олігархів у свою вотчину. Тому навчальний заклад та всі його "мешканці" стали заручниками двох бюрократично-олігархічних кланів.
Але у зв'язку з тим, що Балоги – тут, а Табачники – в Києві, перший вдало використовує ситуацію, адже у фіналі він стане "героєм-спасителем". Крім того, ця ситуація відіграє значну роль для ще одного проекту – "русинського каганату" – бо "ми отут такі хароші", а вони там – "пагані". Насправді ж вони один одного варті…
Отже, Закарпатська "Студентська Свобода" взяла участь у пікеті проти ліквідації Ужгородського національного університету. Організацію мітингу було доручено своїм "шісткам" – студентському профкому та студраді УжНУ. Студентів попросту використали, коли керівництву вишу це стало необхідно. Пригадуючи акції "Студентської Свободи" за відставку Табачника та за припинення українофобської політики, ми спостерігали постійні "стримувальні заходи" та залякування студентів. А сам добродій Вегеш у той час підписується під листом у підтримку міністра-україножера Табачника. Звісно, студенти вийшли на вулицю, бо ця ситуація вже всім допекла; дійде до того, що скоро вони самі підуть ламати стіни облради, якщо це "кидалово" не буде припинено.
Все дійство йшло ладом, попри те, що ніхто не підтримував "кастрованих" ліберальних гасел профкому, що студентська влада була нездатна організувати сам похід і те що вона "УДАР-но" висловлювалася за "злиття". Та вже біля облради гнів студентів вилився на "губернатора" Ледиду. Як не вмовляла голова профкому УжНУ пані Завадяк (член політичної партії "УДАР") не чіпати "регіонала", та з ініціативи студентів-свободівців молодь проскандувала йому просто в очі "Ганьба!", "Зека – геть!", "Табачника на нари, тоді підем на пари!". Тож, побачимо як довго триматиме владу страх…
"Студентська Свобода" закликає всіх студентів активізуватись у боротьбі за звільнення знахабнілого українофоба Табачника з міністерського крісла та відстояти УжНУ, бо якщо сьогодні впаде він, завтра можуть впасти Могилянка, далі КНУ ім. Т.Шевченка… Але в жодному разі не солідаризуватися з провладними "дупопідтирачами". Стояти на позиціях своєї Нації!
P.S. За останній тиждень у засобах масової інформації та серед громадськості Закарпаття триває жваве обговорення подій, що відбуваються навколо Ужгородського національного університету з приводу міністерської "реорганізації" вищих навчальних закладів у Закарпатській області, а саме об'єднання УжНУ із Закарпатським державним університетом та Мукачівським державним університетом.
Перцю ситуації, яка і так була не з простих, додала недавня перевірка з Міністерства освіти, проведена в УжНУ. Основною мотивацією перевірки був той факт, що за два місяці спливають повноваження чинного ректора УжНУ М.Вегеша. Але одразу впадає в очі, що такі перевірки не ініціювали, до прикладу, коли закінчувалися повноваження ректорів ЗакДУ та МДУ. Сама перевірка та її результати, не "по-міністерськи" оформлені в заключному акті, ставлять під сумнів об'єктивність мети її проведення. З усього, що відбувається довкола УжНУ останнім часом (перевірка, затримка в перерахунку стипендії на баланс університету…) зрозуміло, що Міносвіти на чолі з Табачніком розпочало справжню "холодну війну" з керівництвом УжНУ та його студентами.
Аналізуючи весь цей масив подій, треба розуміти: сьогодні, критикуючи Ужгородський національний університет, заснований ще 1945 року, Міносвіти в останню чергу турбується про економічний стан університету, про стан корпусів, про доступність студентам сучасної літератури, технічну оснащеність факультетів, про рівень знань зрештою. Це є частиною широкомасштабної антиукраїнської політики відомства українофоба Табачника. Адже, серед іншого, одним зі звинувачень на адресу університету є закиди у "пропаганді українського буржуазного націоналізму та неофашизму". Саме після цього стає зрозумілим – справа тут не так у якості освіти, як у тому, що УжНУ виховує у своїх студентів любов до української нації, її історії та традицій.