Указ президента, яким українцям наказали святкувати “свою” свободу одночасно із Днем Соборності України, когось розчарував, більшість роздратував, але не здивував він точно нікого. По-перше, ототожнювати “незрозумілі”, але схожі між собою за звучанням поняття - це так в стилі Януковича.
По-друге, надто систематично все робиться. Спочатку «викреслюється» революція 2004 року з підручників по історії, з метою викреслити її і з генетичної пам’яті нації. Потім, забороняються мітинги і протести невдоволених, миттєво відновлюється паркан перед Верховною Радою, що кілька разів зносили обурені мітингувальники. Також влада постійно «палитися» на чинені тиску на суди.
І все для того, щоб розвинути в народу апатію, щоб члени суспільства відчули свою безнадійну бідність, залежність і слабкість перед «великою» владою. В теорії це перетворить їх на покірну робочу силу, яка, власне, і потрібна можновладцям для легкого збільшення власних статків.
Звичайно, нам було б важко святкувати День Свободи 22 листопада в країні, яка за підсумками минулого року в рейтингу вільних економік Heritage Foundation зайняла 163 місце із 179 і показала найгірший результат серед країн Європи? Що святкувати країні, яка поруч з Білоруссю, КНДР, Зімбабве, Іраном, Ліберією, тощо опинилася в категорії репресивних економік? Про яку свободу говорити в країні, в якій судова система не вільна від політичного втручання, права власності слабо захищені, а широко поширена система корупції перетворює на нонсенс підприємницьку діяльність?
В той же час, піднесення 2004 року було часом, коли люди об'єднано виступили проти свавілля кримінально-олігархічного режиму. Характерно, що влада намагається забути це слово, адже паркан диктатури над нацією, що має свободу не збудуєш.
Але намагаючись нівелювати Свободу, Янукович сам провокує націю на здобуття для себе нового Дня Свободи, яку неможливо відмінити жодним указом.
Я вірю, що за декілька років свято Свободи святкуватимуть в день наступних президентських виборів. А можливо, 28 жовтня (дата парламентських виборів 2012), якщо українці зможуть розірвати ту «свинцеву кулю» несвободи, в яку влада намагається запаяти вільний дух нації. Якщо, звісно, терпець народу не увірветься ще раніше...