На Закарпатті презентують "Велику Боротьбу" Степана Папа, яка побачила світ через 25 років після його смерті

Машинопис Степана Папа після його смерті чекав на видання чверть століття. Про працю „Велика боротьба” автор зробив такий автокоментар:„Тисячолітнє панування мадярів над карпатськими русинами я знаю лише з літератури та архівних джерел, а останній період перебування русинів під владою мадярів (кінець 19 і початок 20 ст.) – із спогадів моїх земляків старшого покоління. В 1939-44 роках, однак, я на власні очі бачив і на власній шкірі зазнав фанатичний шовінізм мадярських фашистів, які з благословення Гітлера неймовірними тортурами придушували нашу боротьбу за свободу. В часі, коли тисячі українських патріотів були мучені в тюрмах Угорщини або змушені були емігрувати за кордон, угорський уряд лицемірно заявляв світові, що слов’янські народи, в тому числі й карпатські русини, лише під Святостефанською короною і під проводом мадярів мають усі умови для всебічного розвитку своєї культури». 

Степан Васильович Пап народився 11 берез­ня 1917 р. в с. Бере­зо­ве Хустського району. На­родну школу закінчив у рідному селі, а потім на­в­чався в Хустській гім­­назії, де в 1937 р. здав іспит на атестат зрілості. В Хуст­ській гім­назії став пластуном, був актив­ним учасником майже всіх таборів Пласту. Під час Карпатської Ук­раїни був крайо­вим зві­тодавцем і комендантом УПУКУ. Був органі­затором Організації народної оборо­ни «Кар­патська Січ». Під час угорської оку­па­ції під­давався тортурам і був направлений в кон­центраційний табір Во­р’ю­ло­пош біля Ні­редь­гази. Влітку 1939 р. звільнений, весь час під жандармським на­глядом, продовжує навчан­ня в Ужгородській ду­ховній семінарії, яку за­кінчив у 1941 р. і став священиком в селі Біл­ки на Ір­шавщині.

Ще будучи студентом богословської семі­нарії, бере активну участь в організації під­піль­ної молодіжної організації «Юнацтво ОУН» на Закарпатті. На початку 1940 р. в Ху­сті відбулися організаційні збори ОУН, участь в яких взяв і С. Пап. На цих же зборах підпіль­ників його було обрано членом Крайового Проводу ОУН. Йому було доручено ідеологіч­ну роботу серед членів ОУН. Він відповідав також за пресу, за випуск газети «Чин», був її редактором. Ця газета друкувалася в селі Терново Тячівського району. Помічниками С. Па­па були І. Романець і Ф. Тегза. Вони роз­по­всюджували газету. Було видано 4-5 номерів. Майже всі вони мали по 16-18 сторінок. Од­ночасно було випущено і кілька листівок, брошурку «Via dolorosa» – «Обвинувачую Ма­дяр­щину», написану С. Папом і його поміч­никами. Найбільш ідеологічним і патріотичним був сер­п­невий номер 1941 р., в якому бу­ла надрукована програма підпільної органі­за­ції і обвинувачен­ня угорських окупантів за зло­чини, що вони вчинили проти українців За­карпаття (18 с.). Про цей номер газети хочеть­ся окремо сказати, бо він став головним об­­винувальним доку­ментом на судовому про­­цесі.

Незважаючи на конспірацію, до рук угорської контррозвідки потрапили листівки, ок­ре­мі номери підпільної газети «Чин». Вороги здогадалися, що автором цих документів був С. Пап, і 5 березня 1942 р. угорська контрроз­від­ка заарештувала і 15 липня 1942 р. перевез­ла його в слідчу тюрму «Ковнер».

Коли були арештовані й інші члени Проводу, то підтвердили, що головним ідейним керівником крайового Проводу був С. Пап. 17 липня угорський військовий трибунал засудив С. Папа на 12 років тюремного ув’язнення і на 10 років позбавлення політичних прав. Через два місяці після вироку військового три­буналу в Мукачеві він відбував термін у най­більшій і найстрашнішій в’язниці Угорщини – Вац. Із в’язниці його було звільнено після визволення Ваца Червоною армією.

С. Пап продовжував душпастирську діяль­ність у Великому Селменці, яке після війни опинилося в складі Чехословаччини, а з 1959 р. переселився в Кошиці.

Останні три роки життя С. Пап присвятив праці «Історія Закарпаття» (Івано-Франківськ: Зоря, 2003. – Т. 1-3), окремі її частини друкувалися у Словаччині. Вийшла друком у Римі в 1976 р. його праця «Пластовий альманах». До нині у рукописі залишалася його праця «Велика боротьба», в якій популярним стилем освітлює ок­ремі сторінки історії Закарпаття та боротьбу його населення за національну незалежність.

Автор історичних творів «Князь Лаборець» (1979), «Драма жит­тя Олександра Дух­но­вича» (1984), а також «Білі хорвати», «Дра­ма боротьби проти закріпачення», «Дра­ма боро­тьби за віру предків», «Драма опору ві­д­су­д­жених на смерть», «Житія святих» (2001).

Все своє свідоме життя С. Пап хотів бути громадянином вільної, суверенної Соборної України. На жаль, він не дочекався цього радісного дня. Помер 25 лютого 1990 р., похований у Ко­шицях на головному кладовищі.

14 березня 2015 року о 16.00 презентація книги «Велика Боротьба» відбудеться в Хустській гімназії.

Вхід на презентації вільний.