Олег Куцин: «Ми дожили до того часу, коли із підручників викидають сторінки української історії»

Шість презентацій за чотири дні – з 28 вересня по 1 жовтня – на Закарпатті відбулися завдяки кандидату в народні депутати України Олегу Куцину, голові Закарпатської обласної організації ВО «Свобода». Два десятиліття співпраці з дослідником зробили плідну справу для відкриття нових сторінок історії періоду Карпатської України, громадянином якої хотів стати письменник. До видання увійшла низка розділів, присвячена подіям 1938-1939 років.

Громадянин Української Народної Республіки Юрій Горліс-Горський народився в с. Демидівка на Полтавщині. По поразці Визвольної боротьбі на Великій Україні жив у Галичині. У жовтні 1938 року зі Львова прибув в Карпатську Україну, щоб ра­зом з во­я­ка­ми Армії УНР та членами ОУН до­по­мог­ти бра­там-за­кар­пат­цям вибороти Ук­раїнську дер­жа­ву. В його руках були пістолет і рукопис «Між живими трупами» – про своє перебування у психлічницях, загублений на Закарпатті і який досі ніхто не знайшов.

«Бо ніхто не шукав. – Зазначав на зустрічах з гуцулами Олег Куцин. – Ми дожили до того часу, коли у молоді не виховують патріотичний дух, а із підручників викидають сторінки української історії. Вважаю, що це неприпустима помилка, коли дух патріотизму вихолощують з українців, применшують або спотворюють історію». 

Презентації нової книжки Ю. Горліса-Горського «Ми ще повернемось!» відбулася у загальноосвітній школі с. Луг на Рахівщині, де письменник працював вчителем літератури у 1939 році, в гуцульських селах Ясіня та Косівська Поляна, смт. Великий Бичків та м. Рахів. На її здійснення знадобилося 15 років. «Цю книжку ми  задумали з дружиною Юрія Горліса-Горського Галиною ще у 1997 році, яка, слава Богу, жива, старенька – їй 90 років, проживає у Флориді. – Розповів Роман Коваль. – Вона мені надіслала всі рештки архіву Горліса-Горського, зокрема, близько 100 фотографій, цінні рукописи, машинописи. В цю книжку увійшли всі його твори, окрім «Холодного Яру», який витримав вже 16 перевидань…».

1 жовтня упорядник Роман Коваль книжку представив вчителям, науковцям, краєзнавцям, письменникам і журналістам в Ужгороді. В Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Федора Потушняка зібралася зацікавлена ужгородська інтелігенція. На новинку відгукнулися і старожили краю, які в молоді роки гартувалися на творчості Юрія Горліса-Горського. «На творах «Холодний Яр», «Отаман Хмара» виховувалося наше покоління. Як і на книжках Уласа Самчука «Волинь», «Кулак». – Розповів сучасникам Іван Коршинський, двічі пол. ітв’язень таборів ГУЛАГу, в минулому активний діяч підпілля в «Юнацтві ОУН». –  «Холодний Яр» стояв  поруч з Кобзарем Шевченка,  він  гартував дух молоді у ГУЛАГах. У таборі Спаськ Карагандинської області ми дебатували навколо його особистості, зокрема із істориком Ярославом Дашкевичем, якого нині називають сучасним Грушевським. А в таборі Сибіру він працював лікарем невропатологом-психіатром. Ми мали Горліса-Горського за героя, за святого. Тоді ходили слухи, що він мав зв’язок з ГПУ, непорозуміння з бандерівським рухом, і нам від цього було боляче».

У зустрічах Романа Коваля із закарпатцями взяла участь поетеса Ірина Гармасій, яка в Державному архів Закарпатської області відшукала особову справу вчителя української народної школи с. Луг на Рахівщині Юрія Городянина-Лісовського, яка пролежала в архіві 73 роки. Дослідниця назвала полтавчанина яскравим представником Соборної України, поділилася враженнями від обставин знайдених слідів Горліса-Горського в Карпатській Україні, його творчими зв’язки з поетами та журналістами Василем Ґренджою-Донським, Андрієм Патрусом-Карпатським, Уласом Самчуком та іншими в мистецькому товаристві «Говерля». Зокрема, вистава «Отаман Хмара» за однойменною повістю Ю. Горліса-Горського входила до репертуару Українського театру «Нова Сцена» у Хусті. Про успіх цієї драми красномовно розповідають публікації в центральному органі УНО «Нова Свобода» за 1939 рік. «Нова Сцена» зіграла понад 10 разів «Отамана Хмару» в Карпатській Україні, а до акторського складу вистави входили самі брати Юрій-Августин та Євген Шереґії, засновники театру. 

“Багато людей ані не усвідомлює собі, яку велику користь для виборів (відбулися 12 лютого 1939 р. з результатом 92,4% за УНО) першого карпато-українського сойму зробила “Нова Сцена” як на провінції, так у нашому столичному місті. Інколи культурне слово зробить багато більший вплив, як сотня агітаторів. “Нова Сцена” скріпляла в серцях нашого народу почуття любові до своєї української культури, до своєї української нації. Такий “Отаман Хмара”, мабуть, зробив більший вплив, як сотня брошур або плакатів”. – Писав Андрій Патрус-Карпатський у “Новій Свободі” за  28 лютого 1939 р. з нагоди успішних спектаклів “Нової Сцени”.

«З’ява книжки Горліса-Горського наповнена містичним духом. – Ділилася на зустрічах дослідниця І. Гармасій. – Книжка не тільки вражаюче швидко з’явилася, але пророче єднає національний дух українців. Ніби справджується послання Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим…». З козацьких могил долинає до нас живий дух наших предків, щоб додати сили сучасникам і на майбутнє. Це як код для нації…».  

Пророча назва книги «Ми ще повернемось!» глибоко перегукувалася з мелодіями кобзаря Тараса Силенка. Народний артист України в багаторічному тандемі працює із Романом Ковалем, і потішив закарпатців піснею «Не журіться, милі браття, Ще повстане Закарпаття!», рекрутськими та повстанськими піснями. Козацький дух проймав до кісток, коли звучало Шевченкове «Посіяли гайдамаки в Україні жито. Та не вони його жали – що тепер робити?»

«Пишіть про Визвольну боротьбу українського народу», – завершив упорядник презентованої книжки Роман Коваль. Таке письмо, на думку дослідника, буде спонукати молодь продовжувати справу наших дідів, яка ще не закінчена.

Прес-служба Закарпатської ОО ВО «Свобода»

Теги: Куцин, Роман Коваль, Горліс

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати