В Ужгороді освятили пам’ятник Павлу Бедзіру й Лізі Кремницькій (ФОТО)

До освячення памятника був запрошений архімандрит Петро-Павло Береш, ректор Ужгородської греко-католицької духовної академії ім. Блаженного Теодора Ромжі. Як зауважив автор пам’ятного знаку Василь Роман, це особлива честь, адже о.Петро поряд з високою теологічною освітою має надзвичайно глибокі  орієнтації в мистецтві і часто відіграє вирішальну роль в долі мистецьких проектів, які реалізує Мукачівська греко-католицька єпархія.

Крім канонічного обряду освячення, о. Петро в своєму слові торкнувся декількох цікавих аспектів нашого переходу у Вічність, Вічної пам’яті і майбутнього єднання у Воскресінні.

Власне, сам пам’ятний знак є символічним поєднанням цих важливих понять. За словами скульптора Василя Романа, «основним символом композиції є коло, творене двома половинками камяної стели, які своїм стуленням в основі формують інтимний простір для невід'ємного знаку життя - Вогню. Над ним беруть початок динамічні силуети подальшого спільного простору. Окреслюючи коло, вони прагнуть до єднання в найвищій точці свого сходження. Це коло є доступним для усвідомлення і осягання поглядом. Але лінії, що його творять, в останню мить свого руху стрімко міняють напрям, шукаючи ВЕРТИКАЛІ, яка і стає для них  місцем зустрічного дотику. Ця точка кульмінації є найважливішим  моментом змісту, тут відбувається перехід до того безмежного, неосяжного кола, фрагмент якого творить ледь помітний прогин верхнього краю кам’яної стели».

«Це знак небосхилу, верхньої сфери», – додає один з ініціаторів проекту, мистецтвознавець Михайло Сирохман.

Саме з ініціативи та участі Михайла Сирохмана і Мирослава Ціпле чотири роки тому була започаткована громадська ініціатива по встановленню на могилі відомих закарпатських митців пам’ятного знаку у формі мистецького твору. «До цього тут була примітивна  бетонна рама і металевий хрест, на все це було сумно дивитися», – розповів Михайло Сирохман. Логічно, що під час однієї з розмов була озвучена думка про необхідність належного оформлення могили видатних художників.

Відтак, ініціатори оголосили збір коштів серед небайдужих громадян, друзів і товаришів, й за два тижні вже зібрали порядку 7 тисяч гривень. «Жоден бізнесмен в цьому участі не брав – гроші давали прості громадяни, тобто це така громадянська акція. Як поза офіціозом Бедзір і Кремницька були в радянські часи, так вони і лишились поза офіціозом нині», – зауважив Михайло Сирохман.

Теги: Бедзір, Кремницька

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати