
Після музейних показів у Києві та Львові графічна серія «Ой, неборе…» вперше буде представлена на Закарпатті.
Серія графіки «Ой, неборе…» створена у 2020–2021 роках. Це роздуми про маленьку людину у великому світі. Не пейзаж і не портрет у звичному сенсі, а радше стан — тиша, відстань, присутність.
Це виставка про дорогу, пам'ять і тиху любов. Про передчуття й очікування. Про те, що залишається після людини, і що вона несе із собою.
Особливістю серії є її мова. Назви робіт написані живою народною мовою Закарпаття і є невід'ємною частиною художнього задуму. Вони не пояснюють зображення, а продовжують його, створюючи окремий пласт оповіді.
Навесні 2026 року серію вперше було представлено у Національному музеї літератури України в Києві, після чого виставка експонувалася у Львові в Домі Франка. Показ в Ужгороді продовжує цей музейний маршрут і водночас є символічним поверненням проєкту до Закарпатського краю, з мови й пам'яті якого він народився.
Василь Шандро — радіоведучий.
Народився в селі Лисичово на Закарпатті. Понад п'ятнадцять років працює у сфері культури та медіа. Був автором і ведучим програм на Радіо «Культура» та Громадського радіо, працював у київських театрах «Дзеркало» та «Колесо», озвучував художню та нон-фікшн літературу.
Автор графічних проєктів «Мальовані оповіді» (2018) та «Ой, неборе…» (2020–2021). Персональні виставки серій відбулися в галереї АВС-арт (Київ, 2018), Національному музеї літератури України (Київ, 2026), Домі Франка (Львів, 2026) та Закарпатському музеї народної архітектури та побуту (Ужгород, 2026).
У своїх роботах звертається до тем пам'яті, дороги та ідентичності. Важливе місце у творчості посідають жива народна мова та досвід Закарпаття як культурного й емоційного простору.
У 2023 році реалізував на Громадському радіо документально-мистецький проєкт «Сагайдачний: 4 століття військової слави» (спільно з Тарасом Компаніченком). Упорядник книжки Дмитра Чайковського «Шляхи розвитку режисури як професії» («Дух і Літера», 2013).
З 2022 року — військовослужбовець.
