Невичерпність невичерпаного конфлікту продовжує збуджувати українське суспільство

Справа із виходом з Верховної Ради 151 "камікадзе" теж пригальмувалася. Спочатку заяв ніби набрали ще більше, але потім дехто почав передумувати, чіплятися за неправильності у тексті тощо.

Найголовніше, що саме суспільство вже перегоріло ідеєю нового парламенту. Якщо він буде точнісінько таким, як був, то він нікому не потрібен, бо і надалі здатен буде приймати тільки закони десятирядного значення, як-от про безкоштовну соціальну рекламу у недержавних ЗМІ. Суспільство зацікавлене у принципово іншій конфігурації парламенту.

Якби дострокові вибори відбулися навесні 2005 року, Верховна Рада була б переважно помаранчевою. Проте цю можливість чомусь не було використано. Далі з кожним місяцем цей колір став блякнути. В.Кириленко не здатний переломити цей процес. ЮЛуценко вирішив грати власну гру. В.Ющенко вагається, чи очолювати йому реально помаранчевий сектор політикуму, чи й далі лишатися трохи збоку. Хоч останнім часом рейтинг Президента стрімко пішов угору, цього не скажеш про нібито його партію. За рахунок чого "нашоукраїнці" та й бютівці набиратимуть очки, поки не зрозуміло.

Зате цілком можливо, що у новому парламенті посиляться позиції Партії регіонів. Тоді її конфлікт з Президентом спалахне з новою силою і полюбовно вже не закінчиться. Питання про політичну базу Президента лишається відкритим. Від цього і залежить стабільність у державі. У нинішньому конфлікті Президент і його Секретаріат робили ставку переважно на контроль над силовими структурами. Цього виявилося недостатньо для ефективного досягнення політичних цілей.

Проте вже зараз видно, що і в майбутній виборчій кампанії правоохоронні органи відіграватимуть ключову роль, безпосередньо втручаючись у її перебіг. Коли даішники зупиняли під Києвом рейсові автобуси з внутрішніми військами, це був не кінець, а тільки початок так званого силового варіанту вирішення політичного конфлікту. Різні служби чітко розподілені між двома протилежними таборами. Рушниці винесено на сцену і розвішано серед декорацій. Значить, вони зрештою вистрелять. Проте навряд чи це щось вирішить.

Принципове подолання конфлікту можливе лише тоді, коли кожна з двох сторін чітко обіпреться на певну соціально-політичну базу. Для Партії регіонів це можуть бути наймані працівники великої промисловості, для пропрезидентських сил - середній клас. Тоді й інші соціальні прошарки поступово розподіляться між двома таборами і нададуть стабільності, збалансованості нашому політикуму. Поки ж боротьба ведеться між окремими індивідами, зводиться до зіткнення особистих амбіцій чи приватних бізнесових інтересів.

Такого типу боротьба закінчується тільки зі смертю відповідних політиків. Тому суспільство зацікавлене у переведенні конфлікту зовсім в інше русло. Його соціалізація зняла б протистояння Сходу і Заходу, проблему двох Вікторів, геополітичного вибору України тощо. Головне, що це поховало б силовий сценарій, бо дуель можлива між двома Вікторами, але не між суспільними класами, які взаємно доповнюють одне одного і не можуть існувати поокремо.

Вирішальну роль у переведенні усіх політичних суперечностей сучасної України у нову якість може відіграти преса, у котрій зараз відбуваються цікаві і по-своєму переломні процеси. Два роки небаченої раніше свободи слова далися взнаки. Преса відмовляється від функцій агітації і пропаганди, оскільки прямий тиск на читача-глядача вже просто не сприймається ним. Преса залежна вже не так від політиків, як від своєї аудиторії, мусить максимально зважати на громадську думку. Нині преса вбачає своє головне завдання у наданні інформації для роздумів - максимально неупередженої і різноманітної. А проте не виключено, що у зв'язку з виборчою кампанією почнеться перекупівля газет і особливо телеканалів. Це стало б кроком назад у розбудові громадянського суспільства, наближенні до європейських стандартів життя.

Чи готова наша преса продаватися? Чесно кажучи, багато засобів дихають на ладан, тому проблема додаткових фінансових вливань стоїть досить гостро. Відтак журналісти зацікавлені удострокових виборах як жоден інший прошарок. Через це у нинішньому конфлікті преса відігравала роль відвертого під'юджувача. А проте, окрім суто тактичної' цілі (підзаробити на виборах), вона може реалізувати і стратегічну мету - виступити самостійним гравцем у так і не розв'язаному політичному конфлікті. Якщо, звісно, пресі вистачить для цього зрілості і мужності.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати