Серйозно займатись фаєр-шоу хлопці почали приблизно рік назад, одразу ж організували і тематичний клуб. Кажуть: навчитись крутити вогняне шоу за бажання може кожен, просто у когось це займе більше, а в когось менше часу.
Юрій: Пробувати крутити може хоч хто, тай навчитись теж. Щоправда, набагато легше даються фігури барабанщикам, шульгам, взагалі людям, у кого обидві руки розвинені добре. Бо ж головне для того, аби зробити фігуру – координація і контроль обох рук: це таке, ніби двома руками одночасно писати два різних тексти. А до всього ще ж потрібно і рухатись.
Роман: Нам особисто дуже допомогли в оволодінні відповідними навичками заняття з гімнастики, якою займались з дитинства і аж до першого курсу. В нагоді став і пінг-понг, і великий теніс (до речі, Роман є кандидатом в майстри спорту з настільного тенісу – авт.).
Разом з тим, за словами хлопця, легше навчаються фаєр-шоу хлопці, ніж дівчата – через те, що дівчата зазвичай «якось бояться».
Юрій: Хлопці, якщо подобається, кажуть: «О, я теж хочу, ану давай можна я спробую», і не бояться ні по голові м’ячиком отримати, ні попектись, коли вже працюють з вогнем.
Снаряди для постановок ужгородські фаєр-шоущики виготовляють власноруч – як тренувальні, так і для виступів. Та й працюють зі снарядами різними: з традиційними поями (м’ячики на ланцюгах), стафами і дабл-стафами (одна велика палиця і відповідно дві коротші), з віялами (конструкція, що одягається на руку і від якої в різні сторони розходяться кілька спиць).
Роман: Снаряди завжди можна придумувати самим, немає якихось стандартних. Єдине – потрібно мати фантазію і приблизне бачення композиції, в якій їх потім можна використовувати. Зрозуміло, що пої були першими, інші снаряди, так сказати, похідні. Сьогодні навіть роблять і вогняні круги (на хула-хуп чіпляють гніти), вогняні крила і вогняні шляпи, ми особисто готуємо композицію, де буде присутній вогняний куб.
Юрій: Починати вчитись потрібно на звичайних традиційних поях, і краще й легше, коли вони легенькі. Для тренувань робиться проста конструкція: на ланцюжок чіпляється звичайний тенісний м’ячик. З часом м’ячик обважнюється: в середину засипається рис або пісок, заливається вода. Краще, звичайно ж, вчитись, коли є вчитель, який може показати що до чого. Один з методів – вчитель бере тебе ззаду за руки і відтворює ними рухи. Виходить, ніби тіло само запам’ятовує, як руки мають рухатись, само відчуває потрібний рух. Можна вчитись і самостійно, але це буде набагато важче і довше.
Виступають фаєр-шоущики зазвичай на відкритих музичних фестивалях, на фестивалях реконструкції, на концертах чи тематичних заходах. Свого часу спромоглись навіть на виступ на ковзанці, для чого довелось вчитись кататись на ковзанах.
Юрій: Ми отримали від власника однієї з ковзанок в Ужгороді запрошення влаштувати фаєр-шоу, але на ковзанах ніхто з нас не катався. Тому довелось упродовж місяця вчитись кататись і заразом робити постановку. Плануємо готувати й інші виступи на ковзанці, а ще хочемо зробити на ковзанці постановку бою на мечах. Також маємо у планах відзняти відео типу відео-школи від нашого клубу вогню.
Рома: До речі, минулої зими нас запрошували в Кувейт – працювати на 2 місяці за контрактом по фаєру. Один циркач, знайомий з нашими товаришами по клубу, побачив відео наших виступів і запропонував роботу в Кувейті. Але з певних причин ми тоді так і не змогли поїхати.
Вогняне шоу учасники клубу готують самостійно: обмірковують композицію, продумують костюми, підбирають музику і грим. Розповідають, що через популярність фаєр-шоу і захоплення, яке воно викликає в глядачах, фаєр-шоущиків сьогодні активно запрошують у циркові трупи.
Юра: Адміністратори цирків бачать і розуміють, що публіці цікаві виступи з вогнем. Поширення фаєр-шоу, поінга потягнули за собою популяризацію циркового мистецтва саме такого спрямування серед молоді. Сьогодні навіть у крупних містах вже відкриваються спеціалізовані магазини, де покупцям пропонують все необхідне для занять фаєр-шоу. Але є така проблема, що у циркових училищах у нас фаєр-шоу не вчать, тому в цирках зазвичай працюють самоучки, але дуже високого рівня. Тим часом в Європі, наприклад, є спеціальні школи, де бажаючим викладають мистецтво фаєр-шоу.
Планів на майбутнє у "клубівців" наразі вистачає. Серед них – і бажання взяти участь у якомусь престижному європейському фестивалі вогняного шоу. Для цього знадобляться щонайменше цілеспрямованість і неабияка майстерність, чого хлопцям і хочеться на останок побажати.
Тетяна Кашуба, Закарпаття онлайн