У Львові презентували фільм про злигодні етнічних румунів та угорців в Україні

У фільмі на прикладі історій 2-х молодих людей (етнічного угорця із Закарпатської області та етнічного румуна із Чернівецької області) показані такі труднощі у соціальній інтеграції молоді із національних меншин як: мовні проблеми, навчання, працевлаштування, перспективи самореалізації в Україні.

В умовах кризи та посилення конкуренції на ринку праці серед молоді набрали сили стереотипи щодо особливостей молодих людей національних менших із віддалених бідних районів Закарпатської та Чернівецької областей. Як правило, така інформація не є популярною у місцевих виданнях, оскільки більшість ЗМІ тенденційно схильні декларувати міжнаціональну злагоду.

Разом із тим, поза увагою є проблеми молоді національних меншин, які через бідність та безробіття шукають кращої долі, навчаючись та шукаючи роботу у обласних центрах. Така молодь, як правило, примирюється із своїм маргінальним становищем, і погоджується на найгіршу роботу, в тому числи нелегальну.

Найбільшою чисельністю після українців на Закарпатті вирізняється угорська національна меншина. Нині в регіоні компактно проживає 151-а з половиною тисяча угорців – тобто, майже 97 відсотків осіб цієї національності, які мешкають в Україні. Третина угорців Закарпаття проживає у Берегівському районі, четверта частина – в Ужгородському, а на загал – в одинадцяти із тринадцяти районів області. Дві третини закарпатських угорців проживають у таких населених пунктах, де вони складають більшість.

Угорці Закарпаття зуміли зберегти ідентичність і багату самобутню культуру, зберегти і розвинути свою соціальну структуру, якою, зрештою, завжди вирізнялися в регіоні серед інших нацменшин. Загальна демократизація суспільства, здобуття Україною незалежності сприяли їм у цьому, відкривши нові, недоступні раніше можливості. Це, з-поміж іншого, можливість здобувати середню і вищу освіту рідною мовою у навчальних закладах України та Угорщини, реалізовувати творчий потенціал, і плекати народні традиції.

Статистика розвитку угорської нацменшини Закарпаття справді вражає. Тут, зокрема, ними створено вже 336 творчих аматорських колективів, учасниками яких є майже чотири з половиною тисячі чоловік. Тут діє до півтора десятка розмаїтих угорських національно-культурних товариств та громадських організацій: свої об’єднання має молодь, представники різних професій, скаути, студенти. Угорською мовою на Закарпатті виходить 10 друкованих засобів масової інформації, радіо- і телепередачі, діє 60 дошкільних закладів і приблизно стільки ж шкіл з угорською мовою навчання і виховання.

На найменшу в Україні Чернівецьку область припадає більше третини 700-кілометрового українсько-румунського кордону. За чисельністю румунська меншина є тут другою після титульної нації й налічує понад 114 тисяч осіб, що у структурі населення області складає 12,7 відсотка.

В той час, коли загальна чисельність населення України постійно скорочується, чисельність румунської меншини хоча й повільно, але зростає.

В Чернівецькій області низьким рівнем розвитку та бідністю позначені райони компактного проживання румунів та липован (російських старообрядців) – Глибоцього та Герціївського. Стереотип «бідного румуна з Герци» в громаді Чернівців поширюється навіть на українців.

Особливістю румунів Герціївського району є погане володіння російською та українською мовами, прив’язаність до традиційної сільськогосподарської культури, низькі доходи і відповідна заощадливість, яка проявляється у побуті та зовнішньому вигляді. Старообрядці з Глибоцького району відрізняються подібними стереотипами, до яких додається уявлення про їх схильність до алкоголізму.

Для молодих представників етнічних групп, які переїжджають на навчання чи роботу до обласного центру, характерне докладання значних зусиль для успішної адаптації, інтеграції у середовище більшості, що часто негативно позначається на успішності навчання та роботи. Вони змиряються із своїм маргінальним статусом, не претендують на успішність, погоджуються на низьку платню та некомфортні умови проживання.

Психологічної травми завдають невдалі спроби повноцінної участі у громадському житті та пошуку партнера для створення сім’ї, оскільки їх походження асоціюється із низьким соціальним статусом.

Як на Буковині, так і на Закарпатті, негативне ставлення до етнічних меншин з бідних районів формує мотиви для молоді до виїзду на навчання, роботу, або в еміграцію на історичну батьківщину – Румунію, Угорщину. Популярним стало набуття громадянства цих країн без зміни місця проживання.

В прес-конфренції та презентації фільму взяли участь: Голова Ради Західноукраїнського медіа-центру «Нова журналістика» Ігор Паславський, продюсер документального фільму «Не чужі серед своїх» Микола Чугаєвський, поет Олег Короташ.

Документальний фільм «Не чужі серед своїх» у 2012 році буде показано на 20-ти регіональних телеканалах України.

Теги: угорський, румунський, меншина

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати