Кандидат економічних наук, завідувач кафедри обліку та аналізу та проректор Львівської політехніки Анатолій Загородній (родом із Хмельниччини) кохається в українському слові, в українській термінології. Але не міг обійтися без співпраці з філологом. І започаткував її із завідувачем кафедри української мови Геннадієм Вознюком, уродженцем Закарпаття. “Врожай” цих двох “розумних садівників” - понад 20 словників економічно-фінансової термінології. Третє видання Фінансово-економічного словника містить визначення і тлумачення понад 10 тисяч понять і термінів.
“Ми, - розповідає Геннадій Леонідович, - прагнемо вдосконалювати, внормовувати термінологію саме на українській основі. Звертаємось до найближчих слов'янських мов. Заглядаємо в історію українського термінознавства, щоб з'ясувати, як ті чи інші поняття передавалися нашою мовою давніше...”. Геннадій Леонідович торкнувся проблеми англізації нашого мовного середовища. “На зміну русифікованості української термінології прийшла мовна експансія з іншого боку: механічно переймаємо терміни з англомовного середовища. І це відбито у словнику. У ньому можна натрапити на “беквордейшн”, “аутсорсинг”, “фандрейзинг” та інші не вельми милозвучні слова. Але прагнемо терміни іншомовного походження правописно, орфографічно адаптувати до нашої мови. Позбутися англізації чи принаймні згладжувати її вплив зможемо лише, якщо економісти, фінансисти добре володітимуть державною мовою. Інакше матимемо мавпування”.
У словнику читач знайде чимало професійних жаргонізмів. Наприклад: “гарячі” гроші (тимчасово вільні гроші...), “жирний кіт” (фінансова фірма, що отримує надприбутки завдяки фінансуванню ризикованих операцій) або “бестселер” (ходовий біржовий товар, що має великий попит).