— Робити фільм про самого Шевченка — дуже відповідальна справа, як мінімум. З другого боку, справа ця може стати успішною, виграшною і навіть славною, в сенсі принести славу. Про що вам ішлося найперше, коли зголосилися на конкурс?
— Я належу до тих літераторів, які люблять документалістику. Як журналіст добре знаю, що в житті трапляється таке, що не прийде в голову жодному сценаристові чи драматургу. Просто треба вміти це відшукати. Коли оголосили конкурс, та ще й із таким спокусливим грошовим додатком, — ясна річ, вирішив проштудіювати біографію Шевченка, чи є там тема, з якої можна зробити цікаве кіно, причому для найрізноманітнішого глядача.
Я знайшов два цікаві сюжети. Один із них — «історія одного доносу». Майже детективна історія, в якій фігурують відомі історичні постаті — Шевченко, Куліш, Костомаров, Микола I, шеф штабу жандармів Дубельт, київський військовий генерал-губернатор Бібіков та інші.
В усіх моїх проектах мене завжди цікавить творче начало. Тут я відшукав цікаву колізію, і вона мене запалила на подальшу роботу.
— Як на мене, ви влучно обрали концепцію — показати Шевченка молодим і успішним наперекір традиції. інші варіанти були? Взагалі, як ви прийшли до думки, що українцям пора підняти самооцінку, переосмисливши Шевченка?
— Хрестоматійний образ Шевченка — образ мученика. Ясна річ, на його долю випало чимало випробувань. Але ж візьмімо долю інших відомих поетів — його сучасників. Лермонтов і Петефі не дожили до 30 років. Пушкін і Байрон — до 40. Всі вони трагічно загинули в зеніті своєї творчості. Але ж ніхто не робить з Петефі, Байрона чи Пушкіна мучеників. Вони асоціюються з успіхом, талантом, оптимізмом. Шевченко прожив значно більше — 47 років. А образ, який нам з дитинства насаджують, — сувора постать у кожусі з шапкою, обвислі густі вуса, важкий погляд. Це не асоціюється з успіхом і на диво щасливою долею кріпака-сироти, який за життя зажив неймовірної слави і звання академіка Петербурзької академії мистецтв.
Слід змінювати оцей «забронзовілий» стереотип народного страждальця. У Шевченка в житті були різні періоди. І про один із них хочу розповісти в «історії одного доносу», коли він був молодий, гарний, талановитий, усіма бажаний і люблений.
— Якщо провести миттєвий конкурс серед учителів на тему «Розкажи цікаво про Шевченка за 10 хвилин», то «цікаво» точно не буде. Чи студіювали ви серйозні дослідження біографів Т. Шевченка, чи в основі сценарію лежить щось інше?
— Я прочитав усе, що зміг дістати: десятки різних видань. Навіть книжку Бузини, яка виявилася абсолютно примітивною. Шевченко — справді непересічна постать. Шкода, що багато що втрачено. Зокрема, із 20 його повістей, які містять чимало автобіографічного матеріалу, до нас дійшло лише дев’ять. Втрачено і більшість його художньої спадщини. Тож ми нині не можемо осягнути його сповна як художника. 90% мого сценарію взято із першоджерел. Про Шевченка не треба нічого вигадувати. Його життя сповнене таких драматичних колізій, що тільки бери і знімай кіно.
— Є інформація, що на роль молодого Тараса ви обрали Євгена Нищука. Чи був кастинг? Хто зніматиме фільм, скільки треба грошей і коли почнеться практична робота? Взагалі команду вже сформовано?
— Поки що рано про щось говорити, бо наразі нема фінансування. Спочатку слід знайти кошти на фільм, а тоді вже почнеться конкретна робота. Зацікавлення у новому погляді на Шевченка є. Тим паче, що через два роки — 200-річчя Кобзаря. І якщо українці не знімуть про свого генія фільму, вартого ХХI століття, то гріш нам ціна.
Є думка зробити з «історії одного доносу» багатосерійний фільм, інші наполягають на кіноформаті. До мене після захисту сценарію підходили люди й пропонували написати п’єсу. інші радять видати художню книжку. Словом, «Історія одного доносу» у щось таки виллється. А у що — побачимо за два роки.
До речі
Перший німий фільм про Шевченка-поета, якого зіграв
Амвросій Бучма, «зробив касу» вже у 20-х роках. У другій екранізації в 50-х молодий Сергій Бондарчук втілив образ Шевченка-борця. У фільмі часів хрущовської відлиги у ролі поета дебютував Іван Миколайчук. Той образ надихав українських дисидентів. Окрім цих фільмів, котрі стали найвідомішими, образ Шевченка був присутній ще в художніх кінострічках «Сторінка життя» 1964-го, серіалі «Тарас Шевченко. Заповіт» і фільмах «Поет і княжна» 1999-го та «Братство» 2005 років.
Леся Тугай, Галичина
Золтан Фабрі 2012-03-23 / 22:16:51
До: 1212 2012-03-23 / 21:37:45
То вже звична ситуація, коли дехто, кого природа обділила розумом і талантом, старається отак здаля облаяти працьовитого та успішного.
Від сеї гавкотні вам жодного таланту не додасться. Як були непотрібом, так і..
ярослав орос 2012-03-23 / 21:45:26
1212 2012-03-23 / 21:37:45
"Пластмасовий" писулька Гаврош, крім свого піару, нічого путнього ще не створив.І тим більше фільму. Лізе в сфери, від яких він на відстані вічності. Що йому відомо про Шевченка більше, ніж у середній школі пересічному учневі? Що він дослідив? не смішіть мене!
даремно Ви так...
гаврош хоч має ім*я та намагається бути собою...
і я чомусь вірю, що він десь, та вистрілить бомбою...
а Ви, номер януковичів -- 1212 так і помрете без імені...
1212 2012-03-23 / 21:37:45
"Пластмасовий" писулька Гаврош, крім свого піару, нічого путнього ще не створив.І тим більше фільму. Лізе в сфери, від яких він на відстані вічності. Що йому відомо про Шевченка більше, ніж у середній школі пересічному учневі? Що він дослідив? не смішіть мене!
Свій 2012-03-21 / 19:31:09
Гарно написано
Костак 2012-03-20 / 22:34:05
3417 - маю грубезний сумнів, що Ви бачили "Братство"...
Але хай це беде Вашою суб"єктивною суттю...
Костак 2012-03-20 / 22:30:17
3417 - маю грубезний сумнів щодо Вашої чесності. А "для годиться" - чи мав би я Вам перечити?
Орос - гівнюк. Без лапок.
Він - не потоне.
Хто не вірить - має шанс упевнитися.
ярослав орос 2012-03-20 / 19:45:46
сашко, у даному разі -- я на боці мишка фединишинця... не слід Тобі перти без вартих доказів проти аргументованого бузини... до слова, його, бузину, днями висунули на шевченківську премію...
даруй, сашко, але власне в Тебе на противагу бузини поки що нема тих "родзинок", з якими слід бавитися у велику літературно-театральну гру...
ще раз, можу Тобі підсобити...
а втім... я звернуся до Тебе з окремим дописом на сьому сайті...
сашко, будь обережним...
не стань черговим новоспеченим шевченківським лавреатом з баблом януковича...
пам*ятай, я ж бо воїн -- Тараса...
чекай "інструкцій"))))...
3417 2012-03-20 / 18:55:17
Я дивився фільм "Братство". Чесно кажучи, не вразив. Із усіх фільмів про Шевченка він мені видався найслабшим. Хоча це моя суб'єктивна думка.
Костак 2012-03-20 / 18:07:13
Хлопці! Я ж вам дав тему. Поговоримо про "Братство" (2005). Чи може спеціалісту "совсєм нє обєзательно?..". Говоримо в тему....
Фединишинець - Гаврошу 2012-03-20 / 17:51:41
СашО, мені твої роздуми про "Вурдалака" Бузини будуть цікаві - і не більше. Чи стане мені щось зрозуміліше, сумніваюсь, хоча… Лесь нетрадиційно подав відомі й маловідомі факти біографії Шевченка - і мети досягнув. До речі, баба надвоє ворожила: твоя рецензія буде лише тисячним своєрідним, перепрошую, писком у популяризації книги. Моя примітивна порада: кіносценарій "Історія одного доносу" також повинен бути несподівано стьобовим, можливо, неоднозначним, головне - аби відповідав духу часу(!). Зрештою, чини по-жидівському: бери щось у нарваного гаврика Бузини й інтерпретуй по-гавроському. А реальні вигадки сюжет фільму можуть підсилити, адреналізувати, фантазію не треба ігнорувати. І ще репліка: іноді треба вказати труси, аби тебе почули...
P.S. СашО, ще б поклацав трохи, але мама мені так неждано зіпсувала настрій, що вже годину перебуваю в трансі. Життя - це суцільні сюрпризи. Імовірно, наступний мій пост буде саме про мамину витівку з моїм улюбленим кущем.
Олег С. 2012-03-20 / 17:06:34
* - за Бузину добре колись написав Юрій Вінничук, в тому сенсі, що колись хлопці бавились, робили з бузини "сцикалки", з яких поливали один одного та перехожих коли водою, а коли й сечею. От і Бузина робить щось подібне
Олег С. 2012-03-20 / 17:04:27
Радий за Сашка.
Молодець! Ось що значить "ноосфера існує!" :)
Розвіяти мій про Шевченка (не плутати з "обілляти лайном і кров"ю", як це робить вурдалак Олесь Бузина*) давно пора. Щось пробував Юрій Макаров у проєкті "мій Шевченко", але вийшло в нього нудно, як і самий Макаров. От би в нас зробили проект (до 200-ліття) на кшалт "Гоголя" Парфьонова...
Понад два роки тому написав в своєму ЖЖ:
"...А я таки хотел бы увидеть один памятник Григорьевичу (снеся предварительно пару тыщ по всей Украине) - не усатого дядьки в рагульской шапке (этот канонический имидж он выдумал себе сам), а денди в цилиндре, во фраке и с сигарой, посетителя питерских салонов (читай - борделей). Такой памятник заметно оживил бы образ реально очень мало кому известного в Украине человека."
http://pan-baklazhan.livejournal.com/11601.html
Може, тепер Сашко втілить цей образ ?
409 2012-03-20 / 16:26:15
2ungvarets 2012-03-20 / 16:18:10
Ви собі думавте, що хочете, але всяка посередність прагне звести неординарну творчу особистіть до свого примітивного. Такий закон самоствердження глупоти в цьому світі.
ungvarets 2012-03-20 / 16:18:10
Ну, Гаврошу до Бузини ще рости й рости. "Вурдалака" розбирали вже з усіх сторін, аналізували з середини назовні та навпаки, але факти - річ упряма... не був Тарас хорошою людиною, не був!
А взагалі мені соромно і так недобре на душі стає, коли читаєш, що закарпатці про чужинця Шевченка пишуть, а цей останнійц флеш-моб в честь старої, агресивної "поетеси" Костенко вказує на те, що студенти котяться до прірви все швидше і швидше ...
Я так думаву собі...
Філько 2012-03-20 / 15:01:37
Грабович робив з Шевченка "не так зорієнтованого", Андрухович з Антонича "озорного гуляку" в "Дванадцятьох обручах". Гаврош хай повісить свій сценарій в онлайн. Думаю,в професійного кіношника Денисенка більше шансів на екран. Гаврош "мзду" дістав.
ярослав орос 2012-03-20 / 13:46:42
сашко, Ти недооцінюєш завзятість і ремесло бузини... він ще нас з Тобою переживе... будемо відверті, сучукрліт блідувато виглядає з своїми опусами на тлі гострого слова олеся бузини...
Костак 2012-03-20 / 12:10:56
Сценарій фільму "Братство" (2005)творили колективом. Я запам"ятав лише, що до цього причетні Іван Дзюба, Дмитро Павличко та Борис Олійник, але був ще хтось. Це фільм про "історію однієї зради". Вдалий, виважений, рівний, без зайвого пафосу й національного надриву. Драма Петрова і його родини подана опукло, життєво, без надмірної акцентації. "Живі" Шевченко, Костомаров і т. д. Одним словом, пристойний фільм. Навіть дещо "запоетизовані", "символізовані" заключні кадри сприймаються нормально. Таким чином, дуже непросто уявити собі якісно інший варіант художнього втілення "історії однієї зради". Гаврош заінтригував...
409 2012-03-20 / 08:39:33
Михайлів смак, певно, зіпсувала журналістика зі спущеними ґатями.
Гаврош 2012-03-20 / 06:28:48
Мішу, книжка Бузини -- це тема окремої розмови. Обіцяюся написати конкретний її розбір, аби тобі стало все зрозуміліше.
Пятий її наклад свідчить тільки про те, що якщо ти завтра вийдеш на Корзо і знімеш гаті, то про тебе напишуть усі новинки. Ще й по телевізії покажуть. А якщо презентуєш розумну книжку, то хіба що твій цімбор озветься.
До чого я веду: у нащ час чим брутальніше щось вигадаєш, тим більшого піару здобудеш. Тираж Бузини базується на суто чорному піарі. Але ця книжка не переживе свого автора.
Фединишинець - Гаврошу 2012-03-20 / 04:59:37
Александере, книжка Олеся Бузини "Вурдалак Тарас Шевченко" - якщо не глибока, то принаймні глибоченька, але не примітивна та ще й абсолютно. Написана вона стьобово, оригінально, захоплююче, правда, приперчена певною зневагою до Кобзаря. До речі, іконізувати генія не треба, бо результат буде гірким. Повір, левова частка учителів української мови й літератури та й так званих патріотів "Кобзар" цілком не читали: знання їхні обмежуються шкільною програмою. Натомість, здається, п"яте перевидання "Вурдалака" про щось таки свідчить...