Я зустрілась із Мариною. Під час інтерв'ю дівчина справила на мене позитивне враження. Марина навчається на денному відділенні спеціальності «Готельне обслуговування» другого курсу УКТ. Є старостою групи, відмінницею.
– Марино, вітаю з перемогою. Які емоції були у тебе після оголошення результатів?
– Дякую. Відверто кажучи, не сподівалась, що саме я виграю у цьому конкурсі, хоча це була і не перша моя участь у конкурсах краси. Торік я стала другою віце-міс Ужгородського комерційного конкурсу та першою віце-міс Закарпаття.
– Хто порадив тобі брати участь у конкурсах краси?
– Батьки, зокрема, мама. Їм подобається те, чим я займаюся. Працюю моделлю в One Vodel's Agency, директором якого є Вероніка Вовчук.
– Ти уже заробляєш?
– Так. Кілька разів брала участь у показах, які відбулися в Ужгороді. Влітку закінчила модельну школу. Мене запросили на покази в Москву.
– Коли і де народилася?
– Народилася 3 вересня 1995 року в Ужгороді.
– Розкажи про своїх батьків.
– Тато – водій дальніх рейсів, мама – домогосподарка. Маю старшого брата Андрія, він – студент четвертого курсу ЗакДУ, майбутній програміст.
– Що потрібно для того, аби брати участь у конкурсах краси і перемагати?
– Насамперед, конкурсантка повинна мати модельну зовнішність і параметри, бути не нижчою за 171 см. Мій зріст – 178 см. Репетиції відвідує директор Влад Лакатош, він придивляється до поведінки дівчат. У тих, які серйозно ставляться до вимог конкурсу, є більше шансів потрапити до «трійки» кращих.
– Що є найважчим у конкурсах краси? До чого треба бути готовою?
– Важко психологічно, що будуть говорити. Після перемоги у конкурсі «Міс Ужгород-2012» прийшла у технікум, і мене всі вітали. Я здивувалася: звідки всім відомо про це?
– З Інтернету. Чи змінилося ставлення одногрупників до тебе?
– У моїй групі нічого не змінилося.
– Ти від природи така вродлива?
– Дякую, – каже ніяковіючи. – Будучи школяркою, займалася легкою атлетикою, їздила на різні спортивні змагання. Маю багато медалей, грамот. У ранньому дитинстві комплексувала, що вища за своїх ровесників. А тепер уже ні.
– Взуття на високих підборах любиш?
– Дуже. У мене є і взуття і на 10-ти і на 12-тисантиметрових підборах.
– У якому одязі тебе можна побачити найчастіше?
– Люблю і діловий стиль одягу, і класичний. Спортивний не люблю.
– Як устигаєш учитися на відмінно?
– Спочатку в мене не дуже виходило поєднувати. На цей раз було простіше, бо ми проходили навчальну практику.
– Улюблені предмети?
– Іноземні мови й організація та обслуговування в готелях. У п'ятій школі, де навчалася, вивчала французьку. У технікумі опановую чеську, англійську, німецьку. Маю схильність до вивчення іноземних мов, навіть хотіла поступати на романо-германську філологію, але таки вирішила, що після закінчення технікуму поступатиму до Ужгородського центру Київського торгово-економічного інституту. Водночас будуватиму модельну кар'єру.
Тамара Іванівна Бердар, академнаставник ІІ курсу ГО «А» групи УКТ:
– Марина – толерантна, комунікабельна, активна у студентському житті технікуму, має хороші організаторські та лідерські якості.
Тетяна Грицищук, «Срібна Земля», фото з архіву Марини Костик