Відомо, що Іван Зейкан народився 1670 року. Освіту здобував у Відні, Празі та Регенсбурзі, де вивчав слов’янські мови, латинь, філософію, добре володів угорською, німецькою, французькою. Перебуваючи у Відні, він звернувся в російське посольство з проханням прийняти його на службу як перекладача. При дворі Петра І Зейкан перебував з 1698 по 1727 рік. Видатні дипломати Росії високо цінували його як перекладача та вченого. Він супроводжував двоюрідних братів Петра І, Наришкіних, у наукових поїздках в Англію, Францію, Голландію, Італію, Іспанію. При царському дворі Іван Зейкан прославився як талановитий педагог, на що звернув увагу сам імператор. Тому протягом трьох років був призначений вихователем Петра ІІ, внука Петра І. Після того, як Меншикова усунули від влади, Іван Зейкан 1727 року виїхав на Закарпаття, до села Карачин на Виноградівщині, давши перед тим розписку, що не буде нічого писати проти Росії. До речі, перед від’їздом з Росії Зейкан відправив своїх синів до Угорщини з бочками золота й срібла, які нібито сховав воєвода Дмитро Рац, однак коли Рац відмовився повернути скарби, Зейкан розпочав судову тяганину проти воєводи, але смерть позивача 1739 року перервала цей процес. Жодні архівні дані, які вивчала Ганна Орос, не проливають світла на те, де похований дипломат. Можливо, як припускає місцевий краєзнавець, у східній Угорщині – саме звідти через Інтернет відгукнулося понад сто п’ятдесят Зейканів. Невідомо також, як виглядав видатний перекладач – не знайдено жодного його портрета.
Більше про історію села Імстичеве (зокрема, і про його відомих вихідців) можна було б дізнатися з дослідження, яке ще два роки тому підготувала до друку Ганна Орос. На жаль, коли побачить світ книжка 72-річної Ганни Юріївни – невідомо. Як завжди, на добру справу немає коштів..
Олена Павлюк, Вісник+К
Русин1 2012-01-25 / 20:58:44
Родился Иван Зейкан в 1670 г. в селе Имстичево в Угорской Руси. Уехав рано из дома, жил какое-то во Львове, Праге, Вене и Регенсбурге. Досконально знал философию, латынь, немецкий, французский, венгерский и славянские языки. В 1697 году в Европу прибыло так называемое «Великое русское Посольство» во главе с молодым царем Петром. В период пребывания Посольства в Вене Иван Зейкан пришел с челобитной к государю, был благосклонно выслушан и уже через месяц получил серьезное дипломатическое поручение при переговорах между Турцией и Священной Лигой России, Австрии, Польши и Венеции. Официально в делегации «В.П. посольсва» он, совместно с Иваном Лаховичем и Петром Вульфом занимали пост переводчиков (первый осуществлял перевод с турецкого на русский, а латынский текст переводили Вульф и Зейкан). Вплоть до 1727 года он добросовестно нес службу при дворе Петра I. Авторитет этого русина в глазах российского императора был настолько высок, что 17 мая 1722 года Петр I милостиво обратился к нему с таким письмом: «Господин Зейкан! Понеже время приспело учить внука нашего, того ради, ведая ваше искусство в таком деле и добрую вашу совесть, определяем вас к тому; которое дело начни с Богом по осени, а именно в октябре или в первых числах ноября, конечно. Петр I». В помощники И. Зекану приставили дьяка Семена Марвина.
Исходя из доступных нам источников, занятие воспитанием царского отпрыска сослужило Зейкану дурную службу. По проишествии некоторого времени Петр I проверил знание внука и пришел в ярость: тот не умел объясняться по русски, немного знал язык немецкий и латынь (заслуга Зекана) и гораздо лучше – татарские ругательства. Император, как водитя, лично поколотил дьяка и Зейкана, но более достойных наставников Петр Алексеевич так и не нашел.
При дворе российских царей Иван Зейкан жил и работал до 1727 года, выполняя кроме всего прочего различные дипломатические поручения – не без его участия проходили переговоры между Россией и Венгрией. Видимо бесследно не опрошел опыт воспитателя (Зейкан служил также в качестве наставника и гувернера двоюродных братьев Петрп Великого- Александра и Ивана Нарышкиных).
Источники утверждают, что И.Зекан был также учителем отца известного поэта О.П.Сумарокова.
После смерти Петра I в России начинаются так называемые дворцовые перевороты, Зекан попадает в опалу. Все его имущество конфисковывают , а самого высылают на Родину- Подкарпатскую Русь (Венгрию).
Позже И.Зейкан неоднократно пытался вернуться в Россию , но поскольку Австро-Венгрия в те времена в отношении России была весьма недружественной в возвращении ему было отказано….