Наприкінці минулого року у всіх ЗМІ пройшла інформація про те, що по вулиці Миру у Виноградові хвора на сказ кішка вкусила жінку. І це домашня свійська тварина. А що вже говорити про бездомних собак, які цілими стадами блукають містом? Чи варто нам боятися домашніх чотириногих улюбленців? Про це та інше нам розповів гість редакції – начальник Управління ветеринарної медицини у Виноградівському районі Степан Барзул.
– Після того випадку відразу при РДА було проведено засідання надзвичайної педопсичної комісії, на якій затвердили план заходів по ліквідації вогнища сказу у місті. Відповідним службам були розділені завдання. Що стосується ветеринарної медицини, то у неблагополучній (тобто – Виноградові) та загрозливій зонах (прилеглих до міста селах) ми здійснюємо подвірний обхід і щеплення котів та собак. У інших населених пунктах району вакцинуємо лише собак. Тут варто зазначити, з боку держави вакцинами ми повністю забезпечені і у всіх державних ветустановах щеплення проти сказу ми проводимо безкоштовно. Є, звичайно, і платні вакцини в аптеках, вони коштують близько 40 гривень.
– Наразі вакцинація тварин вже проводиться?
– З початку накладання карантину, тобто з 21 грудня минулого року і по сьогодні вже прищеплено від сказу 93 кішки і 407 собак. У разі, якщо власник тварини не дозволяє робити щеплення своєму улюбленцю, наші працівники роблять у журналі відповідні записи. На щастя, такі випадки поодинокі, оскільки люди усвідомлюють, що здорова тварина не спричинить їм шкоди.
– За якими ознаками можна розпізнати, що наш чотирилапий друг хворий на сказ?
– Характерними ознаками для цього захворювання є агресивність тварини та сильне слиновиділення, собака або кішка може безконтрольно кидатися на різні предмети, опиратися на дерево чи стіну. Також хворі тварини панічно бояться води. Передається сказ лише через укус, через слину. У цьому напрямку ми співпрацюємо із санітарно-епідеміологічною службою та травмпунктом райлікарні. До останніх, приміром, звертаються люди із укусами.
Травматологи відразу ж нам телефонують, наші працівники виїжджають на місце і протягом десяти днів спостерігають за поведінкою тварини, яка нанесла укус. Варто зауважити, що сказ може бути підтверджено лише лабораторно, хоча ознаки захворювання є. Якщо у вас виникнуть підозри про те, що ваша тварина хвора на сказ, відразу телефонуйте у ветеринарну службу. Також слід зазначити, що згідно правил утримання собак, власники, які тримають тварин без прив’язі, можуть нести адміністративну відповідальність.
– Ви говорите переважно про свійських тварин. Але ж вулицями міста блукає і чимало собак безпритульних. Наскільки вони є безпечними для нас – перехожих?
– Тема бродячих собак є вкрай актуальною не лише для Виноградівщини, а й для України взагалі. Відрадно, що її вирішенням починають займатися на державному рівні. Так, у грудні минулого року ми отримали листа з ОДА, на виконання листа Кабінету міністрів України, у якому звертаються у всі відповідні служби з проханням вивчити проблему безпритульних тварин у всіх населених пунктах району.
Був затверджений план заходів щодо створення належних умов утримання безпритульних тварин у спеціалізованих закладах та врегулювання питання безконтрольного збільшення їх чисельності. Тут йдеться про створення притулків для бездомних тварин, оскільки у нашому районі нема жодного. У першу чергу треба розробити проектні пропозиції для будівництва міні притулку. Де він буде знаходитися, поки що не відомо, це вирішуватимуть органи місцевого самоврядування. Для реалізації задуманого потрібна значна сума коштів, оскільки необхідно закупити транспорт та відповідне обладнання для вилову собак, створити належні умови для їх стерилізації та післяопераційного утримання.
За нашими розрахунками проведення стерилізації однієї тварини коштує в межах 50-ти гривень. Це лише за медикаменти, без урахувань їх харчування та утримання. Звісна річ, бродячі собаки є небезпечними, адже наразі виловлюємо та присипляємо лише старих, хворих та агресивних. Торік нами було проведено ефтаназію близько 270 собакам Виловлювати та присипляти здорових собак ми, згідно Закону про жорстоке поводження з тваринами, не можемо.
Тож поки-що проводимо стеження за безпритульними і у разі виявлення певних ознак, характерних для сказу, їх повинні будуть відловлювати комунальні служби і відправляти до нас для ефтаназії. Єдина надія на міні-притулки, які вирішать проблему безпритульних собак. Їх, згідно плану, повинні створити протягом 2012-2013 років.
– Ви проводите певний моніторинг тварин. Наскільки поширеним є сказ у свійських чотирилапих і чи відомі вам подібні випадки у дикій природі, адже наш район багатий на лісові масиви?
– Як я вже зазначав, ми співпрацюємо з різними службами, у тому числі й із мисливськими. Останній випадок сказу у нас зафіксовано на початку цього року в лисиці у одному з мисливських угідь між Пийтерфолвом і Тисобикенем, тут накладені карантинні умови. Лисицю мисливці підстрелили. Проведено планові моніторингові дослідження, її мозок направлено в обласну лабораторію, де підтвердили, що тварина дійсно-таки хворіла на сказ. Це випадок, коли був присутній людський фактор. На щастя, торік подібного не було.