Поет Володимир Маслов презентував мукачівцям „Звуки Вселенной” (ФОТО)

Рік тому Володимир Маслов яскраво дебютував із збіркою поезій „Мысли души”, засвідчивши, що сучасна українська література збагатилася цікавим молодим автором, який пише яскраво, тонко і лірично.

Поет Володимир Маслов презентував мукачівцям „Звуки Вселенной” (ФОТО)

Новий 2012 рік Мукачівська міська книгозбірня розпочала презентацією нової збірки поезій Володимира Маслова „Звуки Вселенной”, на яку зібралися: творча еліта міста, друзі та рідні поета, читачі бібліотеки.

Творча зустріч пройшла в теплій, дружній атмосфері, мала численні схвальні відгуки гостей: поетеси Тетяни Рибар, композитора, музикознавця Мар’яни Лиховид, поетеси Маріанни Салай-Пак, голови літературного об’єднання „Рідне слово” Михайла Шушкевича… У виступах письменника Мирослава Дочинця та журналіста і поета Віктора Дворниченка до слів похвали додалися і слова критики, а композитор, актор театру „Шарж” Сергій Соболь розповів цікаву історію знайомства з творчістю В.Маслова та виконав пісні на його вірші.

Чудовим подарунком для В. Маслова стали прем’єри пісень на його слова „Осеннее свидание” та „Забытое чувство” (муз. М. Герца), які прозвучали у виконанні Олександра Дулішковича та В’ячеслава Журавльова.

Родзинкою творчої зустрічі стали виступи танцювальних колективів Будинку школяра (керівник Н. Полянська) та юної співачки Діни Іваниці, які зірвали хвилю гучних оплесків.

Шанувальники творчості Володимира Маслова мали можливість почути  відверті відповіді поета на, з першого погляду, прості, а з іншого – дуже особисті питання. Окремі з яких пропонуємо і вам.

Сьогодні прем’єра нової поетичної збірки „Звуки Вселенной”. Що спричинило такий потужний творчий вибух?

Насамперед, я відчув і зрозумів, що те, що я пишу викликає цікавість у людей і це, звичайно, додає мені сил і впевненості, можна сказати, духовно зміцнює мене як людину. Це, я гадаю, і є головною причиною мого творчого піднесення.

– Олесь Гончар писав про те, що все, що закладається в дитинстві кожної людини, згодом стає визначальним для всього її подальшого життя. Що важливого відбулося у Ваших дитячих роках, що стало знаковим для розвитку особистості? Перші поетичні враження пам’ятаєте?

– Звісно, так. Я пам’ятаю, що у нас з батьком була така гра – придумати риму до кожного побаченого предмета і, напевно, з цієї гри, власне, все й почалося. Звичайно, просте римування – це ще далеко не поезія, але це, безперечно, перший крок до неї.

- Ви народилися в Івано-Франківську. Навчалися у Санкт-Петербурзі. Живете у Мукачеві. Чи вплинуло це на вашу творчість і яке місто для вас найрідніше?

– Найрідніше місто, звичайно, для мене – Мукачево. Бо в Мукачеві я живу і працюю вже 14-тий рік. Я завдячую цьому чудовому місту гідною роботою, добрими друзями, можливістю реалізувати себе як особистість, бути собою і відчувати себе щасливим. Яким я бачу своє місто, я виразив у таких рядках:

Раскинулся город в долине Карпат,

              над Латорицей быстротечной,

в кайме мостовых и оправе оград –

такой современный и вечный.

Здесь пересеченье дорог и времён,

след бурных эпох и явлений.

Сберёг каждый камень, заложенный в нём,

священную нить поколений.

Смешение стилей и языков,

влияние веяний моды –

не стёрли из памяти мудрость веков:

богатство и силу народа.

Хранит древний замок – молчание стен,

а стрелки на замковой башне

неспешно очертят сегодняшний день

и в полночь – 

он станет вчерашним.

Але попри це все і Івано-Франківськ, і Санкт-Петербурґ, і інші міста, де я, з огляду на обставини, мав щастя проживати – не є для мене чужими. Кожне з них – це частина мого життя, це мої злети і падіння, це мій досвід – це частинка мене самого. Як можна не захоплюватись водограями і палацами Петергофа, цим унікальним архітектурним рішенням? Як можна не любити Літній сад з його затишними алеями?

Волшебная осень

полна вдохновения листьев,

парящих возвышенно

вглубь уходящей аллеи,

то медленный шаг её

вдруг ускоряется быстро,

то вновь замирает,

восторженно в солнце алея. 

Деревья в саду

расстаются с короной осенней,

качаясь задумчиво,

смотрятся в тёмную воду.

Петра силуэт

у дворца обозначится тенью,

где белых ночей

бродит сумрак, зовущий сквозь годы.

А там, за чертой

моего мимолётного взгляда,

на зыбкой границе,

начерченной розовым мелом,

появишься ты –

тихим шелестом Летнего сада,

у статуй одна,

осенённая облаком белым.

- Поговорімо про таке поняття, як муза. Всесвітньо відомий новеліст Акутагава Рюноске писав, що муза - це жінка, а тому володіти нею можуть тільки чоловіки. Натомість український письменник Юрко Винничук говорить, що з музою не бачиться, бо він прозаїк. Що про музу скажете Ви?

– Для мене, як для чоловіка, муза, напевно, – це жінка: гарна, таємнича, незбагненна, до якої тягнеться погляд і серце. Така, як скажімо, у вірші «Она стояла под зонтом».

Она стояла под зонтом,

смотрела сквозь дождя вуаль,

а в листопаде золотом –

тонула сумрачная даль.

И взгляд тянулся к ней одной –

к той тайне воплощённых черт.

Как лето, тёплый и родной,

лица её казался свет.

Застыв, раскрытая ладонь

ловила капли на лету,

вот небо – рядом, только тронь

души далёкую мечту.

И были сердцу так близки:

зовущих глаз манящий сон,

изысканный изгиб руки.

А на ладони – горизонт…

- У ваших віршах в основному класична форма та класичні рими. Як ви ставитесь до постмодерністських експериментів літераторів – з формою, з кількістю рядків, з верлібрами…? Це зараз доволі модно.

– Ну, за модою я не женуся, просто пишу так чи інакше – залежно від того, який маю настрій. Інколи душевний стан підказує стиль і ритм. До постмодерну ставлюся як до пошуку чогось нового, але думаю, що це не зовсім мій напрямок. Так, у моїх віршах переважає класична форма, але рими не завжди класичні і навіть уже не завжди стандартні. Першим наголосив на цьому, до речі, композитор Михайло Герц. Деколи я римую середину однієї фрази з початком іншої, або ж різні частини мови, де не береться до уваги закінчення, також інколи римую слова з нечітким, асоціативним збігом звучання, де наголос падає на якусь окрему частину слова. Все це розширює можливості письма, та я цим не зловживаю. Я думаю, що це вплив поезії Йосифа Бродського. Мені також імпонує його манера абстрагуватися, залишати щось між рядками, тобто залишати простір для думки.

Стосовно верлібру, як форми з відмовою від рим, співвідношення довжин рядків і наголосів, хочу сказати, що так написалося про цвітіння сакур у Мукачеві. Це була моя перша спроба. Ніби політ пелюстків сакури, підхоплених вітром...

Сакуры – словно розовые облака,

сердцем написанные на холсте

весеннего неба, –

прольются дождём из нежных лепестков

на каменную мостовую города

обыденной нашей жизни.

Увлечённые внезапным порывом,

они усыплют ночь

яркими мгновениями любви…

О, только бы дождь весенний

не прибил их к земле,

и лишь тёплый ветер,

мановением руки,

дарил

лёгкий аромат радужного сна

манящим лабиринтам ночных улиц…

- Наскільки складно для поета об`єктивно оцінити свої щойно написані вірші? Чи маєте людей, чия думка про вашу творчість є дуже важливою?

- Буває по-різному. Іноді все йде гладко і правити доводиться зовсім мало. А часом повертаєшся до вірша знов і знов, бо щось тебе не влаштовує: або слова не зовсім точні, або образ не повністю розкритий. І не відразу вдається збагнути в чому річ. Першим моїм слухачем є моя дружина – вона терпляче слухає всі мої варіанти. Вона бачить вірш свіжим поглядом і я дослухаюся до її зауважень.

– Чи живете за принципом «ні дня без рядка»? Коли пишеться? Коли не пишеться? Що вас стимулює та надихає до творчості?

– Ні дня без рядка – це не мій принцип. Я гадаю, це має бути якась подія, яка б мене вразила. Це може бути якийсь фільм або прочитаний вірш, зрештою, це може бути якась людина, яка мене вразила своїми діями або поведінкою. Так, скажімо, сталося з віршем «Слепая».

В старом парке слышен детский смех –

он летит к тебе, пронзая воздух.

Ты могла бы быть счастливей всех,

ведь своих иметь ещё не поздно.

А улыбка – так тебе к лицу,

нет  ни тени горькой укоризны,

только пальцы тянутся к кольцу,

возвращая в радость прошлой жизни.

Дорог сердцу голубой сапфир,

рядом он, когда тебе непросто:

ты идёшь и считываешь мир –

тонкой алюминиевой тростью…

Ты ему не интересна, нет,

скрылся он за умными словами

и пропах, за дымом сигарет,

не твоими женскими духами.

Ты лишь тенью стала для него

и рука опущена безвольно, 

ты лишилась попросту всего:

одиноко и темно, и больно…

За очками – отчуждённость глаз

с безучастной пустотою схожа,

в мироощущенья каждый раз

ты врастаешь собственною кожей.

Ты живёшь прикосновеньем рук,

отмеряя грешный мир шагами,

для тебя так много значит звук,

если он – далёкий голос мамы.

– Сьогодні ефективним засобом популяризації творчості письменника є Інтернет-мережа. Як ставитеся до цього Ви?

– Я ставлюся цілком позитивно, та на все свій час. Думаю згодом і мої вірші з’являться в інтернеті.

– Я знаю, що ви, окрім літературної творчості, ще займаєтеся музикою. Не плануєте випустити альбом з власними піснями?

– Музика – це моє хоббі. Наразі я не планую випускати альбому, але не відкидаю такої думки в майбутньому. Зараз я співпрацюю з мукачівським композитором Михайлом Герцом, який написав музику на кілька моїх віршів.

Наскільки важливою, на вашу думку, має бути етична відповідальність письменника?

– Я вважаю, що це дуже важливо. Важливо що ми генеруємо в собі і що ми посилаємо в цей світ. Потрібно дуже виважено ставитись до своїх висловлювань і розуміти, що словом можна як благословити, так і вбити. Можна посіяти надію, або безвихідь і смуток. Тому я намагаюся сіяти добре і світле, віру в майбутнє і в Бога. Напередодні Різдва Христового хочу прочитати свій вірш, який має назву «Чудо Рождества».

Бог, посылая с неба знак,

звезду вечернюю зажёг.

Она, собой пронзая мрак,

указывала на восток:

на ясли, где Младенец спал

в пещере,

сон земной вкусив.

Луч на чело Ему упал,

сон безмятежный озарив.

В луче – дыхание Творца: 

оно причина всех причин.

Небесным замыслом Отца

предстал – Единородный Сын.

И, облекая плотью дух,

на землю Бог спустился в Нём,

являя одного из двух, –

рожденье вечного в земном.

– Головна риса Вашого характеру?

– Щирість.

 Ваш головний недолік?

– Прямолінійність.

– Що додає Вам натхнення?

– Цікаві люди, події, враження.

– Чи є у вас внутрішній цензор?

– Так, це моє сумління.

– Що Ви найбільше цінуєте у друзях?

– Відданість і порозуміння.

– Ваше життєве кредо?

– Жити по совісті.

–  Ваш душевний стан у даний момент?

– Спокійно-оптимістичний.

–  Чи хотіли б ви прожити іще одне таке саме життя?

– Я думаю, що так.

– Поетові Володимиру Маслову потрібне всезагальне визнання чи достатньо бути „широко відомим у вузьких колах”?

– На мою думку, набагато важливіше мати що сказати і що донести до людей.

– Які у Вас плани на найближче майбутнє?

– Ви знаєте, я не загадую дуже наперед, але сподіваюся, що вже розпочну роботу над українською або ж, принаймні, двомовною збіркою. Ось такі мої плани.

 

Тетяна Туряниця, провідний бібліотекар сектору краєзнавчої літератури Мукачівської міської бібліотеки  ім. О. Духновича, для Закарпаття онлайн

10 січня 2012р.

Теги: поет, вірші, Володимир Маслов

Коментарі

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини