Чи дотримуються духу Різдва відомі закарпатці?

Мар’яна Нейметі, поетеса:

— Різдво — свято, яке належать не державі, а родині. На Різдво неодмінно віднайдеться хтось такий, про кого не чула сотню років. На Різдво навідується таке рідкісне відчуття як вдячність — за добрий настрій, за дім, за тих, хто мені дорогий.

Зустрічаю у Сваляві, у батька. Це майже традиція. Але років десять тому було дуже гарне Різдво в горах, з друзями. Ми тоді задумали бажання одне про одного. І все збулося. Фантастично, але майже щороку збувається. Але це обов’язково мусить бути прохання про когось іншого. Може, в природі існує такий закон? І тому мені хочеть

ся попросити, щоб напередодні Різдва хтось задумав щось гарне про мене. Одна така SMS до Господа. Якщо тільки він буде на зв’язку.  

Михайло Качур — генеральний директор підприємства «Ужгородський «Турбогаз»:

— Різдво — це одне з найбільших християнських свят, це родинне свято, коли у колі сім’ї ми відзначаємо народження малого Ісуса Христа , робимо одне одному подарунки і готуємося до нового року.

У нашій сім’ї ми традиційно готуємо вечерю з 12 пісних страв. Готувати та накривати на стіл дружині допомагають діти, а ввечері збирається вся родина разом з батьками і ми святкуємо. Після цього ми колядуємо, їздимо до родичів та друзів. Колядки у нашій родині знають всі, навіть найменші діти. Саме вони найбільше чекають цього свята, бо мають можливість заробити подарунки не тільки від батьків, а й від великої родини. Також ми всі чекаємо, що випаде сніг і погода все-таки нагадає нам, що на вулиці зима. Сподіваюсь, що в цей день все буде гарно.

Галина Малик, дитяча письменниця:

— Для мене Різдво є перш за все святом духовності. Воно спонукає присісти і задуматися, що ти зробив за рік, що будеш робити, що тебе чекає, до чого ти готовий, а до чого — ні. Тобто, це таке світле свято, яке, якщо б його не було, варто було б придумати. Я вважаю, що темний рух, який піднімається з глибин чорнодушних людей, котрі хочуть переконати всіх, що ніякого воскресіння Христа не було (а відповідно і народження, як сина Божого), це загроза для всього духовного світу, що тримає все людство на духовних висотах.

Святкувати буду традиційно, як і моя мама, і бабця, і дід. У нашій родині  відзначається Святвечір, потім Різдво. Все це супроводжується колядками, а я їх знаю дуже багато та ще й різними мовами. Також, до мене приїде цікава гостя з Японії, тому ми будемо старатись на повну, щоб показати все найкраще, що у нас є. Святкуватимемо з віддачею!

Мирослав Дочинець, письменник, видавець:

— Різдво для мене має кілька символів. По-перше, це символ подяки, подяки за рік, що минув і все, що нам було подаровано у ньому. По-друге, це символ народження всього нового: нового року, нового життєвого етапу… У ці святкові дні замислюєшся, що найбільшим даром є життя, переосмислюєш, для чого ти на землі, яку місію виконуєш? Ці різдвяні роздуми є радісними, гарними і подячними.

Святий вечір ми вже традиційно відзначаємо у батьків (або у моїх, або у дружини). У нас так уже з покон віків заведено, що родина готує традиційні страви закарпатської кухні. Це свято несе аромат мого дитинства. Я взагалі не люблю гучних гостин, але в ці різдвяні дні я і ходжу по гостях і радо приймаю гостей, тож, напевно, перебираю свій ліміт гостин на цілий рік.

Ми співаємо дуже цікаві колядки, бо моя теща із надзвичайно співочого села Лавки, де законсервувалися унікальні пісні і колядки. Також, використовуємо й інші різдвяні атрибути: стелимо сіно, посипаємо цукерками і монетами, печемо керечун (хоч це і передалося нам ще з язичницьких часів). Це все присутнє, бо так має бути.

Мирослава Каламуняк, директор швейної фабрики «Парада»:

— Для мене є два найбільших свята — це Пасха і Різдво. У ці дні люди стають добріші, щиріші один до одного, згадують своїх рідних і близьких і на душі стає тепліше. Народжується Ісус Христос, а разом з ним і нові надії, нові сподівання і в кожну родину, у кожну сім’ю, у кожну душу приходять мир та хороший настрій. Ось таким я відчуваю Різдво.

Завжди, щороку, на це свято я їду (як би не було далеко, який би не був сніг) додому, у своє село, де разам із своїми родичами, на жаль, вже немає батьків, але є сестри і брати, святкую і відзначаю цей день. Ми колядуємо, приймаємо в хаті колядників, вертепи, зірки… Ми використовуємо всі атрибути Різдва, які ще збереглися, а в селі вони збереглися краще. Так і святкуємо.

Олекса Лівінський, редактор часопису "Пороги" (Прага):

— У нашій родині чомусь переважно відзначався Великдень, Святвечір і Різдво – менше. Мабуть, це було пов’язано із тим, що за часів моєї молодості релігійні свята були практично заборонені правлячою комуністичною партією, і все святкування зосереджувалося лише на зустрічі Нового Року. Але ми з братом завжди в дитинстві ходили колядувати, насамперед до хрещених батьків, батьки також приймали колядників. Або ми всі їздили до знайомих у село на Іршавщину. Класичний Святвечір із 12 стравами у нас стали відзначати аж у 90-х. Для мене Різдво, коляди, вертеп - це основа нашої етнічної духовності, те, що свідчить про нашу єдність з Україною, бо традиція цього свята по суті є однаковою і для мого рідного Закарпаття, і Галичини, де я навчався, і Київщини, звідки родом мій батько.

Зараз мене життя занесло до Чехії, і Святвечір й Різдво тут вже відзначалися 24-25 грудня. Тут традиціям "Ваноц", їхнім релігійним складовим віддають шану менше, адже ще від часів Гуса і Жижки Чехія належить до маловіруючих країн. Велику роль грає «комерція», а саме подарунки рідним від "Єжішка". Йдеться про речі не стільки дорогі, скільки незвичайні, рідкісні, такі, які можуть здивувати. Вже в листопаді всі бігають крамницями у пошуку таких подарунків, чим користуються продавці, які вже від жовтня чи навіть вересня нагадують: купіть такий подарунок чи такий. Потім на вулицях з’являються великі чани – продають живого коропа. Смажений короп, куба (каша з грибів та крупи) і картопляний салат – це основа чеського різдвяного столу. А після вечері «Єжішек» роздає подарунки присутнім.

На наше Різдво 6-7 січня я завжди приїжджав до рідного Мукачева, але останні два роки приїжджати не вдається, тому святкуватиму Святвечір у нашій празькій громаді. Об’єднання українок у Чеській Республіці приготує 12 класичних пісних страв, греко-католицький священик відправить богослужіння, і буде майже все, як і в Україні. І я радий, можна сказати навіть гордий тим, що наше Різдво, на відміну, скажімо, від чеських «Ваноц», є таким традиційним, етнічним, релігійним святом, не перевантаженим комерцією. Головне, щоб воно залишалося таким і надалі.

Іван Небесник, ректор Закарпатського художнього інституту, художник:

Різдво — це Єйзушко, Ісусик! Це головне свято в році: і родинне, і національне. З ним може зрівнятися тільки Пасха, але Різдво цікавіше для дітей.

На Різдво збираємося у колі сім’ї і багато колядуємо. Вивчаємо колядки і дома, і на роботі, бо, на жаль, коли ми були малі, нас цьому не вчили. Тож, обов’язково будемо колядувати і на другий день, і на третій. Ми живемо в Дравцях, тому до нас приходить отець Баник, і ми до нього ходимо. На жаль, тих традицій, які були коли я був ще малий і дідо Михайло Небесник розстеляв солому під столом, уже нема. Будемо колядувати, гоститися і ходити у гості до родичів.

Вік Коврей,  письменник:

Це сімейне свято, це дух народження. Як для справжнього християнина, це свято для мене є дуже важливим, бо воно символізує народження Спасителя. Як для філолога і письменника, для мене є цікавими колядки, хоч вони  не всі пов’язані з християнством, але вони цікаві як прояв народності у різних національностей.

На Різдво я спочатку піду до церкви, потім прийду до батьків, де збереться вся родина, повечеряємо і будемо колядувати.

Сергій Федака, історик, політолог, письменник:

Різдво — це свято, яке дає людям надію.

Я святкуватиму традиційно з батьками – після того, як зійде перша зірка. Якихось специфічних традицій у нас немає, ми святкуємо як і всі християни. Федаки мають хороший голос, тому будемо колядувати.

Петро Мідянка, письменник:

Це велике релігійне свято — втілення Сина Божого. Слово стало плоттю — це Божественна природа.

Різдво святкують три дні, тому будемо приймати колядників: церковну коляду в перший день треба зустрічати вдома, а два наступні дні будемо ходити в гості і запрошувати їх до себе. Я живу у східній частині Закарпаття і у нас є традицією випікати керечун (це такий різдвяний хлібець, який заквітчували вічно зеленими рослинами та колоссям). У нас немає куті, хоч у деяких сім’ях її готують. Ми всі колядуємо і свято дуже весело проходить.

Різдво — це справді родинне свят. Це дух добра, любові і щирості. У дні святкування кожна людська душа сповнюється Божою благодаттю. Народжується Божий Син, а з ним і нові надії, сподівання, нове життя, новий рік і нові плани на майбутнє. Закарпаття онлайн бажає всім у дні Різдва Христового відчути те добро і любов, які несе маленький Ісусик, бо їх вистачить усім на цілий рік. Родинного тепла Вам, добробуту, щастя і Божої ласки!

Христос ся рождає! Славімо його!

Юлія Дуб, Закарпаття онлайн

Теги: Різдво, свято, справи

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати