Мирослав Дочинець: "Україна читає, причому вся і українською..."

– Що найбільше запам’яталося з року 2011-го? Чого чекаєте від року прийдешнього?

– Минулий рік ще більше укріпив мене в тому, що українська книжка дедалі впевненіше стає товаром. В соціальній хиткості й політичних розчаруваннях люди шукають морально-психологічного опертя. Причому попит росте не на водянисто-дратівливу белетристику, а на літературу, що дає духовне скріплення, відкриває живу етику, промовляє до читача небуденним, чесним словом.

Для мене рік був жнивним, книжок розійшлося загальним накладом близько 80 тисяч. Передусім «Многії літа», «Вічник», «Руки і душа», а за ними, як за паротягами, й інші. Україна читає, причому вся, і, що найбільше радує, українською. «Вічник» перекладено й на російську, в Лондоні беруться за англійський переклад. Безумовно, мені імпонує, що ця книга щойно вийшла в фінальний тур відбору на Національну премію імені Т. Шевченка.

Минаючий рік підніс ще один подарунок. З монастирської бібліотеки мені передали давні записи унікальної людини, фактично першого підприємця Підкарпатського краю. Безрідний русин стає в ХVІІ найбагатшою людиною, про нього дізнаються в європейських столицях. Але що передувало цьому – ремісниче учнівство, ув’язнення в замку, переховування в монастирі, проявлення в Запорізькому війську, турецький полон, пошуки коштовного каміння в Єгипті… Граф Монте Крісто відпочиває. Я настільки пройнявся цією планидою, що пройшовся його слідами в Будапешті, Відні, Єрусалимі, єгипетській Табі. І написав книжку. Якщо Вічник – герой непохитного духу, то Криничар (так його звали) – герой живого діла. Цей чоловік розгадав секрети фінансового успіху і щиро ділиться ними. Куди нашим млявим, замордованим бізнесменикам!

2. Сподіваюся на вихід свого «Криничара» – роману про аромат часу, силу людського духу і енергію грошей. Впевнений, що українському читачеві такий герой (наш від плоті і крові) потрібен нині не менше, ніж Вічник. Ці книжки мали б доповнювати одна одну, переливатися одна в одну.

Сподіваюся й на оновлення плину нашого спілчанського життя – як у Києві, так і в провінціях. Спілка мала б стати поважним і цікавим клубом для корисного спілкування з колегами і просування наших книжок. В тому числі й за кордон. Треба утверджувати своїм словом, своїми ідеями Україну і українське. Я особисто на цьому стою.

Теги: Дочинець, Вічник, книжка

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати