Загалом дивно, що філологічний факультет Ужгородського державного університету, на якому не бракує фахівців-мовознавців гідного рівня, до останнього часу тримався осторонь цієї мовної проблеми, віддаючи її на ґвалтування політикам і таким "спеціалістам" як протоієрей Димитрій Сидор (який очолює "мовознавчу" комісію в "русинському" рухові), чи дитячий лікар Євген Жупан, який, власне, і є проштовхувачем політрусинської тематики на обласному владному Олімпі. Сподіваємося, що фахові розмови на тему кодифікації окремого "русинського языка" – ще попереду, а наразі публікуємо "Експертну оцінку "Словаря русинського языка" Ю.Чорі, що її було підготовано на замовлення Управління інформації та зв'язків з громадськістю Закарпатської ОДА. Аналогічний висновок, за інформацією Закарпаття онлайн, підготував і член-кореспондент НАН України, виходець з Закарпаття Василь Німчук, який дням брав участь у науковій конференції з нагоди святкування 610-ї річниці з дня написання Королевського Євангелія. Сподіваємося, що нам вдасться познайомити наших читачів і з думкою цього шанованого в наукових колах фахівця-мовознавця, а загалом – вивести цю тему з поля політичних спекуляцій, перевівши в площину фахових дискусій на тему збереження безцінних мовних скарбів Закарпаття.
ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА
«СЛОВАРЯ РУСИНСЬКОГО ЯЗЫКА» Ю.ЧОРІ
(УЖГОРОД, 2002 –2008)
На офіційне звернення начальника управління інформації та зв’язків із громадськістю Закарпатської обласної адміністрації п.Дрогальчука В. (лист № 01-329 від 08.08.2011 р.) до декана філологічного факультету УжНУ проф. Бідзілі Ю.М. дати експертну оцінку «Словаря русинського языка» Ю.Чорі відповідно до рішення експертної ради з питань видання творів закарпатських авторів від 05.08.2011 р., була створена експертна комісія в складі таких спеціалістів-мовознавців факультету: доктори філол. наук, професори Чучка П.П., Сабадош І.В., Белей Л.О., кандидати філологічних наук, доценти Галас Б.К., Філак І.Я., Шумицька Г.В.
Ознайомившись із словником, комісія дійшла наступних висновків.
Названа як “Словарь русинського языка” праця Ю. Чорі насправді являє собою словник української мови, виконаний із великою претензією на якусь оригінальність, яка мало чим підкріплена. Автор у передмові нічого не говорить про територіальні межі “русинського языка” (а в світі є ще два, причому кодифіковані, «русинські языки»), підданого лексикографічній обробці, про джерела реєстру і джерела перекладної (тлумачної) частини. Тому безвідповідальні слова упорядника: “Не буду переповідати про вты словарі, што были складені дотипирь. Про них уже повіли своє слово многі учені як у нас, так и за границьов”. Мабуть, говорити на рівні з “многими ученими” упорядникові важко. І це видно з багатьох висловлювань, коментарів Ю.Чорі і лексикографічного опрацювання ним фактичного матеріалу, про що детальніше скажемо трохи нижче.
Створення цього словника не мало ніяких інших мотивів, окрім політичних, а саме довести окремішність «русинського языка», що неодноразово стверджується у коротеньких передмовах до кожного із томів. Проте незаперечна українська природа закарпатських говірок спричинилася до того, що, незважаючи на наміри автора, рецензований словник можна беззастережно кваліфікувати «українсько-українським словником». Щоб переконатися у цьому, досить розгорнути «Словарь» на будь-якій сторінці. Нижче подаємо два фрагменти словника – усі заголовні слова підряд на КА- та РІЗ-. Наприклад: Kaбак – корчма. Кабала – кабала. Кабальный – кбальний. Кабан – кабан. Кабанець – кабанець. Кабанча – кабанча. Кабанчик – кабанчик. Кaбанятина – кабанятина. Кабанячый – кабанячий. Кабаре – кабаре. Кабат – піджак, куртка, пальто. Кабатик = кабатчик – піджачок, курточка. Кабатина – піджак, куртка. Кабатÿв – піджаків, курточчин. Кабацькый ( – а,– оє, – і ) – кабацький (корчмарський). Кабачковый – кабачковий. Кабачок – кабачок: 1) овоч. 2) Корчмочка. Кабель – кабель. Кабельный – кбельний. Кабіна – кабіна. Кабінет – кабінет. Кабінетик – кабінетик. Кабінетный – кабінетний. Кабінетно – кбінетно. Кабінетнÿсть – кабінетність. Кабінетськый – кабінетський. Кабінка – кабінка. Каблук – каблук. Каблуковый – каблуковий. Каблучечка – каблучечка. Коблучка – каблучка. Каблучный – каблучний. Каблучок – каблучок. Кабріолет – кабріолет. Кабріолетный – кабріолетний (тут із 36 слів лише 5 діалектних закарпатських, які, за переконаннями Ю.Чорі, могли б претендувати на статус русинських, а решта, тобто 85%, - українські слова, наявні в літературній мові видумані автором штучні слова кабатÿв, кабінетський, як і їх неіснуючі українські відповідники піджаків, курточчин, кабінетський; помилково написані слова кбінетно, кбельний, коблучка; загалом майже на кожній сторінці словника наявні помилкові написання слів). РІЗ-: Різак – різак. Різалка – різалка. Різальник – різальник. Різальниця – різальниця. Різальницькый – різальницький. Різальный – різальний. Різанина – різанина. Різаный – різаний. Різанкы – різанки, зібране. Різано – різано. Різаня – різання. Різати – різати. Різачка – різачка. Різачок – різачок. Різець – різець. Різка – різка. Різкый – різкий. Різко – різко. Різкÿсть – різкість. Різкіше – різкіше. Різкішый – різкіший. Різковатый – різкуватий. Різковато – різковато. Різник – різник. Різнити – різнити. Різниця – різниця. Різницькый – різницький. Різничка – різничка. Різный – різний. Різно – різно. Різнути – різнути. Різнÿсть – різність. Різня – різня. Різонути – різонути. Різь – різь. Різьба – різьба. Різьбарити – різьбарити. Різьбарь – різбар. Різьбарьство – різьбарство. Різьбарськый – різьбарський. Різьбити – різбити. Різьбленый – різьблений. Різьбленя – різьблення. Різьбовый – різьбовий. Різькати – різькати. Різьчик – різьчик. У цьому випадку із 49 слів усі, крім лексеми різальницькый (вона, очевидно, видумана як русинська), співпадають з українськими літературними, а укр. літ. відповідника різальницький немає; укр. різбити написано помилково (правильно різьбити), а слова різчик в укр. літ. мові немає. Отже, 98% слів цього фрагмента – українські слова.
На підставі цих двох прикладів (а подібні наявні на кожній сторінці словника) можна зробити незаперечний висновок, що з лексикографічного погляду це не русинський, а український, точніше українсько-український словник, у реєстровій частині якого понад 90% українських слів. Це перший висновок. Другий висновок безсумнівно схиляє до думки, що ніякої окремої русинської мови не існує, якщо в найбільшому словнику (Ю.Чорі) цієї уявної мови переважна більшість слів збігається з українськими літературними (окремі слова різняться тільки фонетично, морфологічно, але не лексично). Адже і першокурсникові філологічного факультету відомо, що будь-яка самостійна (окрема) мова відрізняється від найближчої спорідненої тим, що кількість специфічних, тільки їй властивих слів у першій найбільше, точніше – переважна більшість словника.
У передмові до І тому нічого не сказано про такі обов’язкові речі для такого словника, як вказівка на тип словника (перекладний, тлумачний, нормативний і под.), його мета, на кого розрахований, принципи та засади його укладання, джерельна база реєстрової та української частини, правописна система словника тощо. Автор обмежується заявою: «В основі СЛОВАРЯ – азбучный принцип. До русинськых слÿв подаєся українськый тлумачный варіянт». Із цього незрозуміло, який словник автор хотів створити – тлумачний чи перекладний, а перша фраза нічого нового не повідомляє, бо майже всі словники укладаються за алфавітом.
Зупинимося на структурі словникової статті «Словаря» як основному об’єкті будь-якого словника. Реєстрові слова подаються без наголосу, без будь-яких стилістичних ремарок, які би регламентували вживання певного слова (хіба такі слова, як срака, сраня, срати, усрати і маса под. у словнику, автор пропонує вживати без будь-яких обмежень? багато слів застарілих, які теж ніяк не позначені і т.д.), без паспортизації, тобто без указівки, в якій говірці записане слово або в якого автора, з якого літературного джерела його взято до словника. Користувачеві словника залишається вірити авторові, що такі слова вживані на Закарпатті. Насправді дуже часто це не так, бо в словнику багато слів, які автор штучно створив, напр.: прорывник (ні з укр. відповідника, ні з ілюстрації незрозуміло, що це), обандерольовати, походящый, похожалый, потряска, просверкнути, просватовати, прорычалый, прорайовати, прорайованый та багато под. Можливо, якесь із таких слів і вживається десь чи кимось, але в усіх таких випадках треба це зазначати. І тоді такий факт можна перевірити. До словника слід вносити тільки реальні, а не можливі, гіпотетичні слова. Як засвідчують наші спостереження над «русинською» частиною словника Ю.Чорі, переважно це слова з невеликої території боржавських говірок. Тоді постає законне питання: якщо це загальнозакарпатський словник, то чому практично не береться до уваги більшість закарпатських говірок – марамороських, ужанських, верховинських? На це питання автор відповіді не дає.
У передмові до словника Ю.Чорі пише, що його «СЛОВАРЬ розчитаный на живу бесіду.Тому вміщені в ньому не лем чисто русинські слова,но й даякі инші,узяті з руського, мадярського, словацького, чеського,украйинського й другых языкÿв,што прижилися в нашому крайи». Однак до реєстру внесена помітна кількість русизмів, які не характерні для живого мовлення закарпатців, напр.: похищати, поругати, поруганый, потрясающый, отряд (в ілюстрації на приданый), отношеніє, движеніє, безвозвратный, безвозвратно, безнадежный, бросити, бросати, дополнительных вопросÿв, смотр (у статті поескадронный) та багато ін. Крім того, якщо цей словник «розчитаный на живу бесіду», то не є вмотивованим внесення до нього сотень книжних слів іншомовного походження, зокрема з банківської, політичної, медичної та ін. термінології. Метою справжньої лексикографії є не нав’язування мові невживаних у ній слів, а фіксація тих, які в ній використовуються в певний період.
Серйозним недоліком пояснення значення слів у словнику є внесення у сотнях випадків у ролі українських відповідників тих самих реєстрових або інших діалектних слів, які відсутні в українській літературній мові, пор.: бабльоватый – бабльоватий, барахольщик – барахольщик, батужжя – батіжжя, бзити, бзіти – бздити, бздіти, бімбовочка – дитяча фітька, богачка – богачка, баранча – баранча, бараня – бараня, батужити – батіжити, бігкый – бігкий, бокор, дараба – бокор, плот, бутликовый – бутликовий, успішати – успішати тощо. Іноді в таких випадках, як, напр., в останньому, відсутні ілюстрації, і значення слова взагалі не можна встановити.
Практично до всіх реєстрових слів подаються ілюстрації, які, проте, зовсім непридатні і ніяким чином не виправдані. Читаємо, що пише Ю.Чорі з цього приводу: «До вшиткых новых слÿв и словотворÿв у СЛОВАРИ давуться єден-два приміры.Правда,се не цитаты из творÿв писателÿв,не словесні ображчикы з друкованых русинськых книжок,бо такых, к сожаленію, дуже мало.Всі приміры,в основному,придумані самым автором авать учуті й записані з уст жителÿв области». Залишається тільки подивуватися із сказаного автором словника. То, виходить, це словник однієї людини? Але ж ми маємо ряд словників, у яких чимало народних закарпатських слів, зокрема лексикографічні праці Я.Головацького, Л.Чопея, О.Митрака, Г.Де Воллана, А.Семеновича, І.Верхратського, В.Гнатюка та ін. Ні один серйозний лексикограф не брав на себе сміливість повністю ігнорувати своїх попередників. Чому не використано народну лексику та ілюстрації із творів закарпатських письменників? Лише подекуди подаються прислів’я та приказки. Але ж це теж багатющий скарб нашого фольклору. І Ю.Чорі про це добре знає, як мало хто інший. Чому ці всі багатства народної творчості залишилися невикористаними в аналізованому нами словнику?
Нерідкісні в словнику випадки, коли в ілюстрації до якогось слова відсутнє це слово або подається інша форма, див., напр. у статтях походя, попрясти, стрільник, понаплесковатися, потько, учимиряти та ін. То для чого така ілюстрація?
У словнику Ю.Чорі не завжди витримана системність, послідовність, уніфікованість – таких важливих у лексикографічній праці. Так, за наявності фонетичних чи морфологічних варіантів (олень, олинь, олінь) часто не зовсім зрозуміло, чому автор наводить їх то в одній, то в різних статтях:
Поєден ( – ного ), ч . – поодин: Поєдным страшно кортіло быти першоудкрывателями.
Поєдна ( – ої ), ж. – поєнна – полодна: Поєдна черешня на дереві была вже достиглов.
Поєдні ( – ых ) – поодні: Коли побывали у вариши, поєдні хлопці посітили басейн.
Поєдноє ( – ого ) – поодне: Серед посівного насіня было поєдноє вже побутявілоє.
Поескадронный ( – а,– оє,– і ) – поескадронний: Ишов поескадроный смотр войськ.
Автор змішує омоніми з багатозначними словами. Статті з багатозначними словами недосконалі., напр., для слова білый подається аж 16 значень, насправді їх у три рази менше, а сполучення цього прикметника з іменником (білый гриб, была горячка, білі ночи) це лексикалізоване словосполучення. У лексикографії давно вироблений досвід, як у словнику лексики подавати такі та фразеологічні словосполучення. Закінчення до багатьох іменників, прикметників, дієслів подаються, але непослідовно. Немає послідовності в передачі звучання слів, врахування/неврахування явищ асиміляції тощо, пор. безпекаськый (від безпекаш), битангськый (від битанга), братці, братчик, богатськый і богацькый, братськый і брацькый і т.п. До алфавіту словника внесена літера ґ, проте досить часті випадки, коли вона не використовується (бигарь, бигарчик, битанга та ін.). Автор нерідко не відчуває меж слова і в одному слові штучно об’єднує два (абывто, обывто, авадьавадь, аватьуткі, баде, бако) і більше (баштовто) слів, порушує правопис українських літературних слів (будь хто, будь де, аби хто, аборіген та чимало ін.), непослідовний у графіці та орфографії (то ї, то йі, пор.: Авантюристка ( – ы ), ж. – авантюристка: Її нова приятелька выявилася великов авнтюристков (с. 8); Йі – її ( від вона): Тому в коровы на шийи й звнок, обы йі не загубив пастушок.; Полюбив йі за доброту й послушнÿсть (с. 1078). Словник не вичитаний після друкування, тому помилок орфографічних у ньому сила-силенна.
Із якого сучасного словника Ю.Чорі запозичив такий досвід? Складається враження, що він не звертав зовсім уваги на питання, що стосуються теоретичних і практичних питань сучасної лексикографії. Робив, як умів, без відповідного досвіду і знань, причому не тільки в галузі лексикографії, але й граматики, орфографії і т.д., тому що на кожній сторінці словника зустрічаємо недоліки різного характеру. Словник характеризується дуже низькою культурою друку, неохайністю.
Про недоліки цього словника можна писати й писати, але й на підставі сказаного вище можна зробити такий загальний висновок. З усього видно, що охарактеризований тут «Словарь русинського языка» виконаний недбало, поспіхом, без відповідних лексикографічних і взагалі мовознавчих знань, тому він не має ніякого серйозного освітнього, наукового чи загалом культурного значення. Він не принесе бажаної користі ні учневі, ні вчителеві, ні письменникові, ні науковцеві. Зрештою, й сам автор, як нам видається, це усвідомлює, коли пише в передмові до т. І: «Будуть и такі,котрі, видячи перед собов СЛОВАРЬ РУСИНСЬКОГО ЯЗЫКА ,просто зачудувуться:“ Тÿлько безхосно труда!Нашто было?!.” Удповім: навто, бо треба!». Справді, нащо було?
Єдине, що в цьому словнику було б вартісним, то це специфічні закарпатоукраїнські слова, але за умови, що вони були б із проставленим наголосом, локалізовані і проілюстровані прикладами, записаними з уст носіїв певної говірки або проілюстровані прикладами із літературних джерел. На жаль, цього в словнику немає. Вважаємо, що видання маловартісної і величезної за обсягом праці за бюджетні кошти є марнотратством. Тим паче, що цей словник, хай і невеликим тиражем, але вже один раз опублікований, наявний у найбільших закарпатських бібліотеках і тому уже доступний усім бажаючим ним користуватися. Крім того, автор має можливість помістити його в інтернеті.
Доктор філологічних наук, професор Чучка П.П
Доктор філологічних наук, професор Сабадош І.В.
Доктор філологічних наук, професор Белей Л.І.
Кандидат філологічних наук, доцент Галас Б.К.
Кандидат філологічних наук, доцент Філак І.Я.
Кандидат філологічних наук, доцент Шумицька Г.В.
08.09.2011 р.
Віта 2019-02-24 / 23:49:43
Русини - то і є українці. Те, що Закарпаття багато століть було відокремлено кордонами впливу Угорщини, Чехії, Словакії дало свій результат, мова розвивалась в іншому напрямку, як, наприклад, в Наддніпрянській частині теперішньої України. Проте, чомусь, мовна основа, якоби іншого від українців народу "русинів" дуже однакова , не помітили? З якою вона так ще схожа? Про русино-кельтський народ згадалось, бо десь там раз в історії так зазначено... Скільки століть частини України розвивались окремо, то ще й під тиском окупантів, а мова залишилась однакова? Хтось заперечить? Тільки що перечитувала русинський словник, половина, ніби-то , відмінних слів, ще не так давно вживалась і у нас, на Хмельниччині, старшими людьми.
Русинами називались і ми, і в різних століттях, і в першому тисячолітті теж. Чомусь, тут ніде не згадується про заборону в Закарпатті вживання слова "Україна" і "українцІ"... ЧОму? чи такого не було? Територія Закарпаття практично без "спілкування" з іншим частинами колишньої Русі скільки прожила? то де там могла взятись назва Україна, яка з"явилась в часи козаччини... чого про це вви не думаєте? чому не подумали, що за цей час все розвивалось, тому багато слів придумувалось, щоб назвати якусь річ, чи явище, конкретизувати їх... Про діалекти теж забулись? Про вплив інших держав? Але, незважаючи на ті відмінності, мова , таки , збереглась, називайте її, як хочете: русинською, чи українською. Заглиблюєтесь тут в "дєбри", а основного не бачите. Почитайте старі книги з Галичини, старі книги з Центальної України і з Закарпаття.. Багато відмінностей? А в давніх традиціях? ні, не теперішніх, а давніх!
Гуцул (Рахів) 2011-12-19 / 00:34:20
Хотівим прочитати всі коментарі, але поняв, шо вже й так всьо ясно! А чим русини ліпші від гуцулів?! У нас тоже є свій словар, лиш не памньитаю хто го написав! Тай мова у нас є своя нічим не гірша ніж русинська! Бігме, гуцули! Знаймо хто смо і вімагаймо і собі не діалекту а мови, не Рахівського чи Міжгірського районів, а Гуцульськоі республіки, як було за Клочуряка!
А Якшо без фіглів, то такими горе політиками як сидор і його фатьови+ науковці Чорі ... І дописувачами як обозрєватєль мала б занятися СБУ! бо це є відвертий сепаратизм! Іякшо такими темпами піде і далі, то в нас на Закарпатті кожне друге село ме говорити, шо вони не етногрура, а нація, а їх діалект - мова і вимагатиме незалежності!
Всім ревним русинам від гуцулів: " Як вас СБ чи самі си не вспокоіте, то получите по рогах від нас, а як і то вам не поможе, то кірзаком у саму русинську гузицю".
І дивітси аби си у вас не получило, як у гуцульські приказці: " срала мудра срала, за траву си брала, а трава си врвала- мудра в гівно впала!"
Карпенко 2011-12-15 / 11:36:48
Флуд і тролінг. Коментар видалено. Адмін
Obozryvatyl 2011-12-12 / 07:22:53
Моравани як самостійний народ нигда не бов сформованний, бо в часох Великої Морави входила часть територій нелем Словакії а часть Богімії, але ай часть типирішнього Закарпаття, типирішньої Мадярштини, східна часть Австрії итд. Економічно и культурно Морава и Богімія боли омного ближше як Словакія и Моравія. Природно, што з культурних и економічних причин сисі трериторії злучили ся не насильственно, як царі и комісари с помощу армії віковічно возєднавали території України. Ай кидь Словакія к Чехам є близше як Донецк, Луганск, Днепропетровск итд (східно-южні області) к областям центральної України (Малоросії) на захід від Дніпра, Словакія ся стала самостінов без проблемів и як чехи так ай словаки рішили "розлуку" дуже цівілізованно.
В порівняні с мораванами, омного скорше мош числити як абсолютно самостійний народ який живе на територіях бовшої Донбажсько-Криворіжської Республики (ДКР), яка бола основана на економічних основах, а не націоналістичних. З економічного точки зору бола омного віабільніша, як типирішня Україна. Но російські и українські більшовики іх розстріляли, бо то представляла буржоазію, ворогів робочих и селян. Най вам притямлю, што майстабілніші дежави світа возникли на економічних основах и на людских цінностях, як Швейцарія, США чи Канада, а не на узких унітарно-націоналістичних основах.
KK 2011-12-12 / 07:03:25
Обозриватилю - ви мабуть праві що 'офіціально' Чеська республіка визнає моравянів як окремим народом. Але, не офіціально, як той цитат в низу показує, державний Чеський апарат ніяк не підтримує сепаратиських намірів цеї групи, ані справді культурних. Більшість моравянів себе уважають як моравяни/чехи, подібно до ідентификації деяких на закарпатті русин/українець, або ще як Василь Мулеса: 'лемко-русин-українець'.
KK 2011-12-12 / 06:05:56
Обозриватилю - а 'цивилізовані' Чехи, де 380,000 моравяни живуть (і де ВСІ корійні етничні землі цього 'народу' находяться), і які Чехи не визнають як окремим народом??? По твоїм розміром, не дуже 'цивиліозовані' ці европейці я би сказав??..... :-)
Obozryvatyl 2011-12-12 / 05:52:51
Маєте злі інформації. В 1990 році ся голосило за мораван високоє число (13.4%) людей на Моравії, а в Чеській народній раді представляли аж 10%. Сийс розвиток бов політичний, а не національний, бо уже в 2001 то представляло лем 3.7%, накулько політичні цілі ся не діференцовали від других політичних партій и для чехів популізм є менше атрактивний як для сусідніх націй. В році 2010 до ПС (посланецка снемовна Парламенту ЧР) партія Мораване представляла уж лем 0.22% = 11 900 людей, які голосовали за сисю Моравську політичну партію.
Культурні а обчанскі (горажанські) Моравські організаціі фіначно в ЧР ся подержують так як ай другі културно/обчанські організаціі в ЧР, особенно МНО (Моравска народні обец) яка проводить ай славності св. Кирила и Мефодія. То скорше Чеська Сілезія (подобно Польскій Сілезії) мала сильніший автономний розвиток як Морава до 1939 року, а по войні зложіння жителюв ся дуже ізмінило. Типирь в Остраві жиє булше русинів як німців.
Бодай бо ся так ставили українці до русинів як чехи до мораван, так бо референдум бов бо давно втіленний до житя з року 1991, в якому 78% жителюв голосовало за самоврядну територію Закарпаття. Кібо аспонь тулько самоврядності мало Закарпаття, як югосхідна часть Морави, яка є економічно тісно звязана с Загорім (західна Словакія) и с северо-восточнов частинов Австрії.
Obozryvatyl 2011-12-12 / 04:56:13
" нігде не видко кільки Словацька держава підтримує фінансово цю меншину."
То є што:"На рук 2010 фінанчна подпора для мораван бола 21 567 Е (еуро), " Се для 2300 людей які ся записали в цензусі моравани в 2001 році.
KK 2011-12-12 / 01:13:26
Мало що можна знайти по інтернеті про специфичні відношення Братислава чи Прага до Моравців. Виглядає, як ви пишите Обозриватлю що в Словакії ця етнична група є визнана як меншина, але нігде не видко кільки Словацька держава підтримує фінансово цю меншину. Але, шо більш цікаво, що у Чехії
ця меншина, яка компактно живе у ці республиці (380,000), не одержала таке визнання. А я думав, по вашому рекламі, що Чехи дуже 'цивилізований' нарід:
'In the last census taken in 2001, there were about 380 thousand people in the Czech Republic who claimed to have Moravian nationality. But unlike Poles on the Czech-Polish border, for instance, Moravians are not treated as a minority group at all. The cultural as well as language differences are very small, and most people in the Czech Republic - Bohemians and Moravians alike - would not even think of regarding Moravians as a minority group...Experts in the Czech Republic have been working in support of some politicians who wish to suppress the promotion of Moravian identity.' http://www.radio.cz/en/section/curraffrs/should-moravians-be-treated-as-an-ethnic-minority
Виглядає що ваші 'цивилізавані' Чехи так само ставляться до моравців, як 'не цивилізавана' Українська держава ставиться до русинів. Як складова суб-етноса Ческої Нації.
Obozryvatyl 2011-12-11 / 17:17:41
Насильственна українізація в 1950-х роках запричинила асімілацію русинів в словаків, а то боло легко для русинів ся асіміловати в словаків на Словакії, бо жили русини и словаки 1000років уєнно, де факто ровнака ментальність лем русини ся мали до учити словацький язик. А кібо СССР так брутально с русинами не маніпуловав и не скасував міжнародні договори с Сен Жермень и Тріанону, так бо на юг од Карпатських гор боло бо 1,5 аж 2 міліонів русинів.
То што туй говорите КК є неправда. Моравська національність як меншина є визнана на Словакії. Записало субі моравську національність на Словакії около 2 300 горожан, што представляє 0.33% з цілкового числа меншин и дуставуть від Словацької держави фгінанчну подпору на культурний розвиток. Майбулшов меншинов на Словакії суть мадяри, представлявуть 73,86%, пак роми 12,76%, чехи 6,33%, русини 3,43%, украйінці 1,53% а майменша суть євреї представлявуть 0,03%. Цілково Словакія має 12 меншин и вшитких 12 меншин суть пуддержовані фінанціями Словацьков державов.
На рук 2010 фінанчна подпора для мораван бола 21 567 Е (еуро), для мадярів 1 968 384 Е, ромів 530 345 Е, русинів 200 414 Е, українців 143 095 Е итд.
Ваша КК, местний и сорри анти-русинська кампань помагать асімілації русинів в словаків, мадярів, румунів итд.
Але што то є для вашої великої ідеї "Україна" стратити 500 000 русинів, коли Українська держава від 1991 року уж стратила 7 000 000 жителів.
KK 2011-12-11 / 07:10:34
Обозриватилю -цікаво що ви так часто рахуєти визнання русинів як окремим народом як акт цивилізованої країни. Тому що русинів і українців разом в Словакії приблизно 40-50,000, і визнання русинів як окремим народом скорше сприє асимиліційні цілі, то легко так робити. А що ви скажети на те що ні Чехи, ні Словаки хочуть визнати окремість Моравської нації чи мови, яка нараховується білше 380,000 (і вони всі компактно живуть разом)? Визнання 380,000 Моравців аж ніяк би не помогло б у пляновані асимилізаційні процеси Чехів чи Словаків. Десь і щезла їхня 'цивилізованість' до бідних Моравців?? :-)
Obozryvatyl 2011-12-11 / 05:09:17
Прочитавим Нікол Муличак-овей статю и сисі слова указувуть:"Я хочу йти слідами моєї мами і поступити у Пряшівський університет, де хочу вивчати українську та російську мови, тому що вони мені дуже подобаються.", што як українська мова так и русский язик ся принимавуть одинаково. То є дуже добре, бо на востоці за Карпатами майближші сусіди суть два великі народи українці и росіяни и зато треба знати іх мови/язики убо комунікація и бізнис розвивали ся продуктивно.
Типирь по всій Словакіі на першому місті попри словацькому язику діти ся учать по-англійськи, пак німицьки а аж пак далші славянські язики.
Та правда, што є нелем нитка суть нитки, а таких ниток між словаками и чехами є булше, як між русинами на юг від Карпатських хребетів а українцями за Карпатами. Подобно є булше ниток між росіянами и українцями як між русинами и українцями.
KK 2011-12-10 / 23:46:06
І немало кельтських 'маркерів' знайдені на прикарпатті теж (буковина і галичина). Читай: 'Нові знахідки скарбів епохи бронзи – раннього заліза на території Буковини' гттп://чернівтсі-гістори.цв.уа/аркгеолоґія/нові-знакгідки-скарбів-епокги-бронзи-ранноґо-заліза-на-території-буковини. Або ще 'територія бойків також позначена кельтськими пам’ятками.' http://bojky.wordpress.com/2010/06/16/
Як бачите Обозриватилю, ви знайшли ще одну нитку яка вяже русинів закарпаття із їхніми братами по за хребту! :-)
Obozryvatyl 2011-12-10 / 23:26:59
Салцбург або Сальцбург є в західній частині Австрії, де славний Волфганг Амадеус Мозарт ся народив. А де є "Зальзберг" то незнаву. Салц чи сальц є суль, а што є "Зальз" не знаву. Бург є місто а берг є гора, то є велика діференція.
То што славяни - предки типирішніх чехів, словаків и русинів в Центральній Європі ся змішали ай с кельтами, на то суть ясні генетичні докази. Чеські генетики доказали насамперед, што генетичні (вроджені) хвороти які ся находять часто в Ірландії (кельтів), найшли у чехів и словаків, пак приблизно у 5 аж 8 % жителів особенно на території типирішній Моравії и Словакії найшли мотіви в ДНК секвенціях які суть типичні для ДНК у кельтів.
Окрем того перед пару роками археологи Словацької академії наук обявили королівські палаци в Братиславі кельтских королів (князів) и кельтску мінцовню ай дорогоцінні кельтскі гроші (мінце). Силні індікації суиь, што аспонь якийсь час центром "Кельтскоі Ріші" боло при Братиславі. Добре знаєте, што археологічних міст кельтского походження в Тисо-Дунайском регіоні є дуже много. При Мукачові, напримір є кельтскоє опідіум на горі Галіш.
KK 2011-12-10 / 22:05:40
Обозриватилю - Прочитайте нову тут статтю '«У житті можна досягти всього» – студентка З’єднаної школи ім. Т. Шевченка в Пряшеві' Як бачиш, є можливість і багато мов наувчитися і думаю що також можна було б і діалект також наувчитись. Час від часу Сорри гордо показує свого знання локального діалекту, і це йому ніяк не мішає! :-)
KK 2011-12-10 / 21:58:09
Обозриватилю - я ніколи не писав що мене закарпатські діалекти не цікавлять. Я думаю що було б корісно щоби молодий студент і навчився стандартної української мови, і якщо є можливість і свого специфичного діалекту. А Зальзберг, це місто де ви згадували що перший русинський князь володів, Одеакр, в Австрії. Ви що, ток скоро уже забули??....
KK 2011-12-10 / 21:50:29
Рутен - якщо ви би могли мене довести до історичних статтій, книжок, де більш докладно описує про
'кельтів-рутенів' в центральні европі то я був би вдячний вам. Але памятайте, що я не цікавлюся
якимось псевдо-історічними бутафоріями написано в поза 'Уральської Школи Русиністики'. :-)
Obozryvatyl 2011-12-10 / 21:44:10
Кидь школа в Гуменім (Словакія) не має доста українських дітваків-школярів, подля вас КК, ліпше закрити українську школу в Гуменном, як лишити школу отворенов ай с русинськими школярами, Русинським язиком, історойов и культуров?
Незнаву о яком "Зальзбергу" говорите, КК.
А русинство не множиться, лем дуже помали и частично ся востановлює, но 150 000 в нияком припаді не може боти, бо лем 55 000 голосило ся жителів Словакіі с материнським Русинським язиком в 2001 році.
KK 2011-12-10 / 21:06:09
Обозривартлю - якщо прояв 'русинства' так сильно множиться в Словакії, то можливо ви повині вашу
місіонерську роботу там виконувати, а не на закарпатті, де ваш плід таки скромненький? А далі, хто знає, напевно назад до початку до котокомбах у Зальзбергу??....
RUTEN 2011-12-10 / 18:38:40
RUTEN це дуже стара назва, походить з 4-го віку н.е. Говорите правду пан КК. Цим означали славян як в Центральній так ай в Східній Європі. Спочатку рутенами називали велике Кельтсько-славянське племя в 4-5-0м віку, потім зачали називати славянів в Центральній Європі, які жили поздовж рік як Дунай, Морава, Ваг, Грон, Тиса. В рокох 863-885 за Христіянської місії святих братів Кирила и Мефодія слово RUTEN і ХРИСТІЯНИН було тотожне, употреблявся як синоним. Св. Мефодія називали рутеном, коли був во Велеграді як Арцієпископ. Пізніше українців, білорусів и також частину росіян називали рутенами.