Манайло став найнароднішим художником Закарпаття, переосмисливши і піднявши народну спадщину до рівня високого мистецтва. На жаль, маючи видатних художників, Закарпаття мало може похвалитися їхньою пропагандою в світі. Ганьба казати, але навіть «велика трійця» до останнього часу не мала належних альбомів. А що таке художник без альбому? Як тоді показати його оригінальність у повноті і розвитку?
Тому таким потрібним кроком у популяризації нашого мистецтва є вихід альбому «Художники родини Манайло» у Будапешті. 120-сторінкове видання великого формату прекрасної поліграфії було профінансоване частково угорською владою, а частково — родиною народного художника. Манайли перебралися в Угорщину після того, як Іванові зробили в Будапешті операцію на серці. Альбом знайомить не тільки з творчістю Федора Манайла, а і його нащадків. Син художника Іван закінчив Київський художній інститут. Тридцятилітнім очолив Ужгородське училище прикладного і декоративного мистецтва і 13 років був його директором. Але не полишав малюваня. Малює й дотепер.
Онук народного художника — Андрій Манайло — закінчив Львівський поліграфічний інститут. Бере участь у багатьох виставках. А в угорському місті Вац він розписав алею каплиць. В альбомі є роботи інших Манайлів — онуків і правнуків, усього я нарахував роботи 11 представників цієї родини.
Поширювати видання Манайли хочуть більше в Україні, де ім'я народного художника завжди викликало цікавість. (Наприклад, Федір Манайло разом з Іваном Чендеєм був одним із творців культового фільму «Тіні забутих предків»). Чендей, до речі, про художника, з яким товаришував, відгукувався так: «Манайло-живописець — найкраще, що могло дати Закарпаття зі своїх народних глибин».
Олександр ГАВРОШ, "Україна молода"
16 травня 2007р.
Теги: