Чому поезія, чому саме така й чому європейська, а не рідна – пояснював сам укладач. Причому прочитав навіть міні-лекцію на тему символізму та справжньої мети високого мистецтва. За словами М.Рошка ця мета – достукатися до людей, відвоювати їх у буденності і виявити у кожного потяг до прекрасного, духовного.
Здавалося б, ідея оформлення якихось "поетичних шлягерів" досить невдячна і банальна. По-перше тому, що в одну книгу всі шедеври явно не помістяться. По-друге, де критерії тих шедеврів і як визначити кращість того чи іншого митця? Втім, упорядник одразу ж підкреслив: навіть у підзаголовку до книги вказано – це суб'єктивна версія. Однак критерії підбору були досить вагомими: "По-перше, я обмежився ХХ століттям. – пояснює Михайло Рошко. – і вибирав такі речі, які "хапають за душу", від яких серце стискається у навіть найбільш прозаїчних людей".
Справді, коли вчитуєшся у вірші, представлені у збірці (від Кіплінга до Бродського), коли слухаєш вживу (зокрема, у виконанні студентки УжНУ Еріки Балог, переможниці конкурсів декламування) – розумієш, що аргументи проти – лише суха логіка, яка не має нічого спільного з мистецтвом. "Ми видали нещодавно посібник по психології сторінок на 600, – зазначає видавець Олександра Гаркуша. – Але справжня психологія – саме поетична збірка! Якщо вас цікавить душа людини, емоції, почуття – краще передати це не зможе ні один психолог".
Від себе додам, що це така собі свята книга для поетомана: хоч і не всі метри представлені, але хочеться перечитувати і вдумуватися у ті ідеї знову і знову. Так чи інакше, антологія стане хорошим подарунковим виданням і враховуючи невеличкий тираж – черговим раритетом на книжкових полицях.
Тарас Ващук, "Час Закарпаття"
Детройт 2021-08-24 / 21:40:48
Рошко... Не чула про такого.
той, що був присутній на вечорі у пана Рошка 2011-10-29 / 16:37:00
Так, Михайло Рошко був на висоті. Але були й недоліки. Коротко про деякі з них: дуже не сподобалася декламація віршів від Еріки Балог - переможниці конкурсів декламування. Особливо гидко було слухати у її виконанні вірш Марини Цветаєвої "Мой милый, что тебе я сделала". Даний вірш мав читатися надривно, трагічно. Панна Еріка повинна була увійти в образ, проникнутися цією поезією. А вона читала його з дуже щасливим виразом обличчя.
Навіть Рошко краще декламував вірші. Ще не сподобалося те, що видавець Олександра Гаркуша розмовляла ламаною російською мовою, із жахливим закарпатським акцентом.
Стоп русифікації! 2011-10-28 / 11:18:00
У цивілізованому світ антології видають у перекладах рідною мовою, а не на ще одну іноземну. :)
Окупаційна політика в дусі Януковича на цей раз руками доморощених янучар.