В ужгородському видаництві «Ґражда» побачила світ грунтовна праця про Олену Пчілку

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач; 1849-1930) багато значить для України другої половини ХІХ – перших десятиліть ХХ століття. Вона була не лише талановитою письменницею (прозаїком, поетесою, драматургом), літературним критиком, фольклористом, журналісткою, мистецтвознавцем, а й визначним суспільно-політичним та культурним діячем, врешті першою українською жінкою-академіком. Дослідники вивчали творчу спадщину письменниці, аналізували риси її характеру, зокрема вказували на безкомпромісність, гордість, принциповість та навіть якусь войовничість натури (Д. Донцов), відзначали самостійницьку спрямованість її політичних поглядів (Ю. Тищенко (Сірий), писали про неї як сильну жінку, берегиню домашнього вогнища, "ректора" своєрідного університету чи літературного інституту у своєму домі, в якому виховалася геніальна Леся Українка (І. Денисюк і Т. Скрипка) тощо.

Помітний внесок у справу вивчення творчості Олени Пчілки вносить своєю монографією й Ольга Мікула. Дослідниця прагне ще раз привернути увагу наукової громадськості до постаті цієї загалом все ще малодосліджуваної в українській філологічній науці визначної письменниці, культурної та громадсько-політичної діячки, наголосити на актуальних проблемах видання та вивчення її творчої спадщини, особливостях місця й ролі в національно-культурних процесах зламу ХІХ–ХХ ст., а відтак всебічно осмислити функцію фольклору в її наукових працях та його творче використання в письменницькій діяльності.

Ґрунтовно проаналізувавши спадщину Олени Пчілки та вивчивши наукову й науково-популярну літературу про її творчість, авторка монографії дійшла висновку, що українська наука потребує всебічного дослідження передусім фольклористичного набутку Олени Пчілки (його найвиразніші зразки подаються в додатках до цієї праці), зокрема сучасної оцінки її фольклористичних концепцій, а вивчення особливостей та значення народнопоетичної традиції в літературній творчості письменниці дасть можливість повніше висвітлити параметри її художнього світу. Відтак монографія Ольги Мікули охоплює два основні напрями творчої діяльності Олени Пчілки – розгляд її спадщини як фольклориста та письменниці в аспекті використання фольклорної поетики. Поділ монографії на три розділи зумовлений тим, що дослідниця у своєму розгляді уснословеснознавчих концепцій Олени Пчілки, крім її праць про український народний вертеп кінця ХІХ-ХХ ст., інонаціональні етнотипи, народні думи та їх виконавців, народну гумористику, фольклорні новотвори, зокрема народні легенди про "чуда", прагнула актуалізувати й наукові ідеї її найголовнішого фольклористичного дослідження "Украинские колядки. Текст волынский", розгляд якого винесено в окремий розділ.

На мою думку, Ольга Мікула тут представила серйозну дослідницьку студію про весь відомий на цей час фольклористичний та письменницький доробок Олени Пчілки. Вдумливий і справді науковий підхід до розгляду творчої спадщини мисткині, аналітизм, прагнення врахувати думки своїх попередників та добра стилістика дають підстави твердити, що сучасна українська філологічна наука збагатилася так необхідною для її розвитку працею. У ній фахівці віднайдуть свіжі думки про тенденції розвитку української фольклористики кінця ХІХ – перших десятиліть ХХ ст., вдалі спостереження над питаннями осмислення в літературних жанрах фольклорних сюжетів, образів, мотивів, засобів поетики тощо. Врешті, монографія Ольги Мікули представляє цілісний образ Олени Пчілки – людини, науковця й письменниці, а тому буде цікава й учителям-словесникам, студентам, усім, хто цікавиться творчою постаттю цієї визначної української діячки.

Василь Івашків, доктор філологічних наук, завідувач кафедри української фольклористики Львівського національного університету імені Івана Франка

Теги: Олена Пчілка, фольклор, монографія, Леся Українка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати