До прес-центру пані Любов Дмитришин принесла з собою книги, видані в різні роки фундацією та останнє видання, яке побачило світ в Ужгороді, – спогади Марії Кедюлич-Химинець „Відлуння буремних років". Свого часу, живучи на Закарпатті, пані Любов працювала друкаркою у Воловецькій районці, згодом власкором газети „Молодь Закарпаття", і вже перед від''їздом до США очолювала відділ листів на той час щоденної „Закарпатської Правди". В Америці ж пані Любов до недавнього часу очолювала українську газету "Національна Трибуна" (Нью-Йорк), сьогодні вже на пенсії, та активно займається громадською діяльністю і щороку приїздить на Закарпаття.
Фундація „Ukrainian Book", як розповіла гостя, була створена родиною Часто як неприбуткова організація. Вона стала відповіддю на потреби творчого подружжя, адже як пані Любов, так і її чоловік, відомий журналіст та есеїст Петро Часто писали і потребували видання своїх творів. Створена за порадою земляків-українців, що жили в Нью-Йорку та працювали на славнозвісній 2-й авеню, де розташована власне маленька Україна в Нью-Йорку, фундація стала приймати пожертви від людей, аби спрямовувати ті кошти на друк української літератури. Технічну ж роботу над виданнями виконує уся родина Часто: пан Петро, пані Любов, їхня донька з чоловіком.
Так вийшла друком українською мовою книга російського філософа Володимира Соловйова про Вселенську церкву. Її оцінили старші американські українці, які російської мови просто не розуміють. Книга Івана Козака, перечинського письменника „Доле наша, хто ти?" написана простою народною мовою, тому вийшовши друком у фундації „Українська Книжка", стала гарним подарунком для закарпатців у Нью-Йорку.
Щодо найсвіжішої книжки, книги спогадів уродженки Перечина Марії Кедюлич-Химинець, пані Любов розповіла про історію її написання та про саму, відому на всю Україну, закарпатську родину Кедюличів. З пані Марією Любов Часто познамилася завдяки „Карпатському Союзу", організації, яка об''єднує закарпатців в Америці і підтримує земляків в Україні. Ідея записати спогади жінки виникла після смерті її батька, професора Химинця. Пані Любов щоразу доїжджала і записувала спогади Марії Кедюлич на диктофон, записи розшифровувалися, таким чином сформувалася та вийшла у світ книга спогадів про історію Карпатської України. „Пані Марія має дуже свіжий розум у свої 96 років, – розповіла Любов Часто, – цікавиться Україною так, що дай Боже кожному. Вона хороший організатор, довгий час очолювала Союз українок. І ця книга, її спогади – це кусочок історії Карпатської України".
У книзі, як доповнив Олександр Гаврош, є дуже багато деталей, які стануть цікавими для белетристів історії Карпатської України, повно нюансів, які не можна вигадати. Окрім того, книга має багатий фотоматеріал.
Сьогодні, як розповіла пані Любов, „Карпатський Союз" практично не діє, оскільки зі смертю його останнього керівника, Михайла Шпонтака, управління не було передано нікому і документи на керівництво організацією втрачені. А нинішня, четверта хвиля емігрантів з України, за словами письменниці, не є такими патріотами, якими були українці другої хвилі. „Четверта хвиля цього не розуміє, – сказала пані Любов, – вона ще й не хоче оцінити того, що для них зробила друга хвиля, а зроблено було дуже багато." Заклик про відновлення життя „Карпатського Союзу" пані Любов кидала кілька разів через газету, „Національну Трибуну", але ніхто не відгукнувся.