На Закарпатті лісгоспи освоюють високі технології

Усе як у Європі

2011 рік проголошений ЮНЕСКО роком лісів у світі. Для України це – дуже актуально, бо ж наша держава особливо пишається своїми зеленими легенями. Насамперед – карпатськими. Проте ліс – не тільки гори та дерева, це ще й купа обов'язків. Бо одна річ – пишатися тим, що дано нам споконвіку, а інша – зуміти зберегти це для нащадків. Тому нерідко й доводиться говорити не лише про те, як запровадити нові технології чи заліснити нові території, а й як уберегти їх від нещадної людської руки.

Утім, якщо в більшості лісових господарств краю одні проблеми (пов'язані з самовільними рубками, тендерами та матеріальною базою), то в Ужгородському лісгоспі акцент робиться зовсім на інші напрямки, адже  лісів головного користування тут – лише 3,6 тис. кубометрів (12% від загальної кількості, що в рази менше, ніж в інших лісгоспах краю). Основна ж маса – природоохоронні, рекреаційні ліси, які дають нам повітря та милують око. Їх збереження та примноження – не менш важливе завдання, ніж проблема рубок.

Саме про це та багато іншого йшлося на міжнародній конференції, що працювала днями у приміщенні готелю-ранчо "Золота гора" на Ужгородщині, а згодом продовжилася уже на території лісництва. Подивитися на здобутки закарпатських лісівників і поділитися власним досвідом завітали майже півсотні угорських колег. Про життя лісів Ужгородщини та про специфіку роботи в них розповідав керівник Ужгородського лісгоспу Іван КОСТІВ. Ця людина майже все життя присвятила лісам району і вже понад 20 років очолює підприємство. За цей час лісництво перейшло на європейську схему управління (із залученням приватних підприємців до виконання певних робіт), переймає досвід сусідніх країн та започатковує власні проекти. Вдало функціонують класи шкільного лісництва. У них молодь привчають любити природу, знатися на особливостях лісів та порід. А дехто з юних лісівників продовжує навчатися спеціальності у вишах та згодом повертається у рідні краї для роботи у лісництві. Для навчальних потреб на території лісгоспу закладено унікальну алею, де висаджені рослини Карпат, що занесені до Червоної книги. "Переважно для того, аби побачити такі раритети, людям доводиться йти бозна куди, дряпатися горами, – каже І. Костів. – А наші школярі та гості мають змогу милуватися понад 20 видами рідкісних рослин протягом однієї легкої прогулянки. До речі, алея влаштована таким чином, що з іншого боку червонокнижної алеї ще одна так звана навчально-пізнавальна стежка індикаторів типів лісу: юні лісівники мають змогу на конкретних прикладах вчитися, де краще садити бук, а де інші породи. Адже певна рослинність вказує на те, яке дерево там найкраще ростиме". Якщо продовжувати тему облаштування алей та стежок, то варто відзначити й те, що туристи матимуть змогу пройти маршрутом аж до Невицького замку із трьома відпочинковими станціями, де також вказано чимало корисної інформації про ліси Ужгородщини, про Карпати, про історію замку тощо".

Ще одна гордість лісгоспу – унікальний резерват дубово-букових лісів (тут росте навіть раритетний скельний дуб) площею 90 гектарів. Це фактично недоторкана територія, де ніколи не проводилося жодних рубок – такий собі деревний заповідник.

Із джіпіесом, але ще без квадроциклів

Не менш цікавою, ніж розповідь про розвиток лісгоспу, для журналістів була й демонстрація новітніх технологій, що використовуються у лісництві. Певними новинками користуються на Ужгородщині майже 5 років, інші впроваджені лише недавно. На виїзній колегії директорів обласних лісництв минулого тижня продемонстрували майже всі ноу-хау. Зокрема – електронний висотомір та мірну "вилку" для замірювання діаметрів дерева. Як розказує І. Костів, раніше "по старинці" заміри займали купу часу: двоє людей у будь-яку погоду з папірцями мусили перемірювати та переписувати все у зошит. Нині ж одна людина з портативним комп'ютером може значно швидше та ефективніше виконати цю роботу. "Минулого року наше господарство також увійшло до списку пілотних підприємств із упровадження електронного обліку деревини, – розповідає головний лісівник Ужгородщини. – Маємо комплекс програм для матеріально-грошової оцінки лісосік, розрахунку сортиментної структури, формування чергових лісосік, обліку заготовленої та реалізованої деревини. Облік площ та межі лісів підприємства проводиться з використанням супутникових та аерофотознімків. Загалом джіпіес для лісу – дуже потрібний і багатофункціональний пристрій".

Також показували в дії й новопридбану міні-пожежну установку. Як розказують самі лісівники (чи то пак майстри лісу – нова назва для підвищення статусу працівників галузі, прийнята Кабміном), навесні у всіх 4 відділах Ужгородського лісгоспу існує проблема загорання лісу. Хоч породи не хвойні, але буває, що від одного сірника або неправильно підпаленого листя стається справжня катастрофа. А викликана пожежна машина може просто не доїхати до потрібного місця через погодні умови, стан доріг чи погану маневреність. "Саме тому ми придбали "міні-пожежку" – таку бачив ще кілька років тому в лісництвах у Татрах, – каже І. Костів. – Це маневренний позашляховик з насосом "на борту", бочкою і пожежним шлангом. Він оперативно дістається до місця загоряння і гасить пожежу".       

А ось на запитання журналістів про те, що європейські лісівники пересідають на квадроцикли та снігоходи і чи не збираються цього робити українські, І. Костів відповів, що про таке ще думати зарано. "Фінансовий стан поки не дозволяє, – каже господарник. – Але впровадження нових технологій себе виправдало. Нині 25 майстрів лісу ефективно справляються з роботою, яку раніше виконували більше півсотні спеціалістів. Тож навантаження на бюджет менше, і колись напевно постане питання й про квадроцикли. Втім відзначу, що в наших лісах і перевіреного живого транспорту – коня – ще рано списувати: конем все ж краще, ніж пішки".

Теги: лісгосп, Костів, ліси

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати