Закарпатський театр презентував у Житомирі дві вистави

Обережно – Майор, або Прибульці зі Срібної Землі

Закарпатський театр презентував у Житомирі дві вистави

Магнолії у тій західній далечині розцвітають раніше, ніж на Поліссі. Сила-силенна кілобайтів потрібна, щоб описати чарівні дивовижі того краю. А ще там, за казковими горами у чудовому місті Ужгороді є Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр, який  нещодавно гастролював у Житомирі. Гості зі Срібної Землі – таку поетичну назву має Закарпаття – винесли на суд місцевих дорослих театралів дві вистави.

У перший гастрольний день житомиряни мали можливість розважитися, переглядаючи французьку комедію російськомовного драматурга білоруського походження. Назва п'єси модного автора Андрія Курейчика – "Обережно – жінки!". От така собі комедія положень із французького життя, виклад змісту якої не потребує багато місця.  Студентка Лулу (Наталія Токар), барменша Жаклін (Катерина Якубик-Гамага) і маркіза Марісабель (Вікторія Варга) закохані у художника Сержа Дюбуа (Михайло Фіщенко), який не вважає гріхом мати три любовні інтрижки одночасно. Але грім викриття нарешті вдарив. Жінки, що розлючені зрадою і брехнею коханого,  вирішують помститися, а згодом... пробачають цьому альфонсистому ловеласу. У плані драматургічному найбільш цікаво, чому п. Курейчик, не будучи французькопідданим, обрав героями свого літературного дітища парижан? Чи це не підсвідоме прагнення  нормальної людини жити у вільному світі так своєрідно трансформувалось у  творі для театру?  Та облишимо ці теоретичні міркування і повернімося до реалій лицедійного життя.

Про сценічне втілення немудрої п'єси про банальне із фривольним присмаком можна було б і не писати взагалі, якби не декілька моментів.

"Момент" акторський.

Михайло Фіщенко у ролі художника не тільки натхненно створював картини якогось незбагненного напрямку, але й швидко перевтілювався у вчителя життя для студентки, слухняного хлопчика для барменші, вдячно-уважного друга для маркізи, який не буде брати у неї грошей, ну, хіба що для сплати рахунків, рахунків, рахунків... Він також стоїчно  переніс процес виливання на нього рідини, довготривале тримання у роті хусточки... А чи легко було пережити переляк від перспективи бути розділеним на три частини, коли Жаклін ефектно з'являється на сцені із потужною пилою! А ще пан Михайло піднесено декламував поезії закарпатського поета і драматурга Олександра Гавроша, який віршує на межі фолу між еротикою і ... Любителі такого екстріму відкрили для себе цікавого автора, а п. Гаврош, будемо сподіватися, знайшов нових шанувальників. До речі, після прочитання одного із трьох поетичних творів, які присвячувались героїням любовних інтриг Сержа Дюбуа, п. Фіщенко підкреслено зніяковів і здивував глядачів демонстрацією стану такого нехарактерного для даного персонажу. Без сумніву, актор Михайло Фіщенко, який є лауреатом премії імені братів Шерегіїв, запам'ятався житомирським театралам.

Наталія Токар  – лауреат премії імені братів Шерегіїв  вразила публіку надзвичайною пластикою. І не тільки особистою, але і колективною, бо саме пластика у внутрішньотеатральному функціональному розподілі є парафією пані Токар. І, так би мовити, пластичні характеристики жіночих персонажів, які у виставі передували безпосереднім візитам спраглої любові трійці до предмета їхнього зацікавлення, є вдалими. Лулу у  виконанні  п. Наталії –  щось середнє між Барбі і янголятком, яке збивається на манівці. Спостерігаючи  за  гармонійними рухами актриси, чоловіча аудиторія тамувала подих, а у жіночих голівках вибухали думки щодо відмови від тістечок і корисності фізичної активності. Надзвичайно ефективну для профілактики остеохондроза позу продемонстрували Лулу і Серж під час несподіваного навідування Жаклін до помешкання пана Дюбуа: дзеркальне положення тіл студентки і художника створило ледь не мистецьку композицію!

Запам'ятовуванню дещо карикатурних образів Жаклін і Марісабель у виконанні  пані Катерини та пані Вікторії сприяли яскраві зовнішні ефекти (одяг, грим, хода, міміка). Хотілося б побачити й інші сценічні роботи актрис: інтерес до себе вони викликали.

Не можна не згадати і жінок Монмартра. Вони були справжніми жінками.

"Момент" сценографічний.

Емма Зайцева – заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії ім. Ф. Нірода, лауреат премії імені братів Шерегіїв запропонувала цікаве сценографічне рішення вистави: компактно, економно, транспортабельно, зручно та інформаційно насичено – тобто, вигадливо. Те, що бачить глядач уже в перші хвилини дійства, влучно характеризує жіноцтво ще до появи Лулу, Жаклін і Марісабель на кону, а це – три стилізовані входи-виходи, що розміщені в глибині сцени. Кожен із них драпіровано відповідно до особливостей таких різних коханок художника. Для студентки – зелений колір і такі ж ніжні, молоді, незаймані листочки; для барменші – червоний у поєднанні із сріблястим; а от для маркізи – той же червоний, але із  золотавим доповненням, а на тканині мотивчик "мадам, вже листя  опадає". Вбрання героїнь органічне та ілюструє формулу: "те, що на мені, відповідає моїй сутності". Хоча маркізу все ж хотілося одягнути у щось більш бундючно-церемонне. І ридикюльчик  був трохи завеликий, а от до капелюха претензій нема: порхавка із нього – чудова.

Задник пані Емма віддала художнику для його "художеств", де він і накладав широкоформатні мазки на полотно, маніпулюючи своїм чималим малярським інструментом, вправно, але недовго. Мабуть, для Сержа на цьому відтинку його життя картини відійшли на другий план, що за допомогою певної символіки показала п. Зайцева і відправила те, що стосується творчості пана Дюбуа, у "глибинку".

"Момент" режисерський.

Поставити можна все. Якщо Мейєрхольд говорив, що і телефонна книга для цього придатна, то і Курейчика можна поставити, що і зробив пан Олександр Саркісьянц – лауреат премії імені братів Шерегіїв. Він вдало використав можливості пані Токар, цікавими  були поєднання пластичної і сценографічної характеристик Лулу, Жаклін і Марісабель разом із поезією пана Гавроша.  До честі пана Олександра: він не дуже зловживав тим, що в інтелігентному товаристві вважається неприйнятним. А у іншого могло бути і набагато "неприйнятливіше". Слабенька драматургія п'єси особливо далася взнаки у фіналі: щось видатне із прощення Сержа його подругами і прощання з ним, зрозуміло, зробити було важко. І тільки ефектний вихід художника "у люди" через залу дав можливість пристойно закінчити  виставу.

Розважати і розважатися потрібно, та чи не час зменшити навантаження на репертуар п'єсами від курейчиків, куні... І розважаючись, треба думати, бо є небезпека, що у вислові "Світ – це театр, а люди у ньому – актори" з'явиться інше слово – маріонетки.  Хотілося щоб для реалізації творчого потенціалу пана Саркісьянца знайшлися гідні його таланту твори.

День другий увійшов у гастрольну історію прибульців зі Срібної Землі трагіфарсом.

Житомиряни познайомилися із п'єсою угорського драматурга Іштвана Еркеня "Тоот та інші...", яку в Ужгороді назвали "Ласкаво просимо, пане Майор!". Всього 19 днів знадобилося  творчому колективу театру, щоб збагатити свій репертуар дійсно вартісною річчю, постановку якої здійснив відомий київський режисер Віталій Семенцов. Результат цього творчого подвигу ужгородці побачили 3 березня 2011 року на сцені рідного лицедійного закладу. Київський Молодий театр прем'єрствував на цю ж тему 17 березня поточного року.

Вже із перших хвилин найсвіжішої вистави закарпатців з'явилося відчуття неординарності всього того, що має відбутися. І сподівання глядачів, переважно молодих, справдилося. Актуальна алегорія справила сильне враження на присутніх. Хоча і не  всі були готові зрозуміти те, що приховалося за подіями двотижневої відпустки фронтовика під час Другої світової війни.

Майору Золтану Латиновичу, якому російські партизани добряче попсували нерви,  потрібен справжній спокій. Тоот-молодший організовує відпочинок свого начальника у тихому угорському селищі. Так у помешканні Тоотів оселяється командир їхнього любого Дюли. Забезпечити всі (!) умови для відновлення сил майора беруть на себе глава сімейства, його дружина Марішка та дочка Агіка. Історія, що змінила розмірене життя селища, у якому тиша густа, як чорний оксамит, починається із листа-прохання сина до батьків щодо Золтана Латиновича. А де є лист, там є і ...

Листоноша (Роман Жогін) – він перший з'являється на авансцені – відразу майстерно інтригує глядача своїм "творчим" підходом до роботи: маніпулюванням листами. Про це відомо мешканцям селища, але вони, схоже, погодилися із такою фільтрацією інформації, яка приходить до них із зовні, і вчасно не задумалися над наслідками. А даремно. Дозволити контролювати і спотворювати новини  божевільному самодуру, який вважає, що без його безкорисливого втручання все перевернулося б догори дриґом, як мінімум, необачно. І Тооти, як ніхто інший,  це відчують. Образ, який створив пан Жогін, запам'ятовується. Від, так би мовити, перетікання щирої усмішки листоноші, коли йдеться про щось приємне для нього, у зловісно-злорадну посмішку, коли він згадує тих, хто йому не подобається, або такої натуральної гидливість при згадці про непарні числа стає, якщо замислитися, моторошно...

Лайош Тоот (заслужений артист України Ярослав Мелець)  – не тільки  батько сімейства, але й брандмейстер (брандмайор) у селищі. Пану Ярославу вдалося виразно показати болісний – спроби опору все ж були – процес перетворення людини, яку поважають і з думкою якої рахуються, на безвільне створіння. І такою істотою, що виконує абсурдні забаганки майора, Тоот стає з надією, що життя його сина на фронті буде більш безпечним. Але ж...По-перше, за рахунок небезпеки когось іншого. По-друге, ціною таких(!) принижень: один ліхтарику у роті, як засіб проти позіхань, чого вартий. По-третє, саме брандмейстер поклав початок дивним бажанням-вимогам: сусід Льорніцке повинен був відмовитися від улюбленого напою через занадто гучну післяпивну гикавку, а чарівна сусідка Гізе Гезане мала терміново щось зробити зі своєю хвірткою... І все для спокою важливого гостя!

А як завзято створювали комфортні умови для майора Марішка (Кароліна Білак) і Агіка (Леся Бідзіля). Як природно зображено плазування і страх розсердити знахабнілого гостя-диктатора! Але, якщо дружина хоч трохи співчувала чоловікові, бо йому найбільше діставалося від абсурдних витівок командира, то дочка перевершила матір у догоджанні. Вона навіть змінює вбрання. Пишні банти і яскрава суконька поступаються одягу на зразок військової форми: таке собі костюмоване підтвердження лояльності. Агіка у виконані пані Лесі просто по-єзуїтські нападає на батька, що викликає певні асоціації: щось подібне було в радянської історії, а демонстрація особистого інтересу до майора наштовхує на питання: для кого дівчина більше старається...

Майор (не випадково Золтан Латинович є саме майором, тобто, пригадуючи латину, – головним, старшим, більшим) – уособлення блюзнірсько-нахабного, абсурдно-діяльного начальства, яке по-садистські отримує задоволення від принижень підлеглих, і з методів і стилю керівництва якого виростає та буйним цвітом квітне диктатура і свавілля.  Але ж без відповідного ґрунту такий розвиток подій не можливий. Автор п'єси, режисер і актори дають вдумливому глядачеві поживний харч для розмірковувань.

Михайло Фіщенко у ролі майора  – яскравий і динамічний. Він – різноликий: калейдоскоп емоцій і станів. Цікаво спостерігати, як змінюється його персонаж від першої зустрічі із Тоотами  – переляк від кожного звуку, втома та небажання, щось на межі вдаваності і щирості, завдавати клопоти господарям –  до останньої його бадьорої "прогулянки" у садок до мальв... А як блискуче проведена майором "операція" зі знищення годинникової пташечки, що порушувала тишу: пір'ячко так і полетіло у зал до першорядних театралів... А працездатність у нічні години, небажання марнувати час і заохочення сімейства до виробництва картонних коробок від смеркання до світання! А наполегливе і терпляче спонукання Лайоша Тоота до розумової діяльності... І примусив же врешті-решт майор брандмайора – пани Михайло та Ярослав були просто чудові – здогадатися, що картонорізку для виготовлення заготовок треба збільшити, щоб уникнути простоїв! І щиро порадів потім появі знаряддя виробництва, що так нагадувало гільйотину. Треба зазначити, що у пана Фіщенка для всього цього знайшлися такі засоби виразності, що Золтана Латиновича важко забути.

Вдалими у виставі були і всі три акторські роботи Степана Барабаша. Вихід перший: Імпозантний... Весь у білому. У минулому – юрист, а зараз – Асенізатор. Авторитетний фахівець приходить на прохання Тоота разом із помічником. Парочка напрочуд колоритна: шеф і "підшефний" органічно доповнюють один одного. Професіоналізм і відповідальне ставлення до роботи викликають повагу і захоплення персонажем пана Барабаша і, безперечно,  – виконавцем. Вихід другий: гість герцога Леонарда Люксембурзького, якого запросили на полювання. Блискучий мисливець блискавично швидко з'являється і, збивши з пантелику  Тоотів, так само зникає. Тільки неймовірний шарм залишається на згадку чи то про мисливця, чи про пана Степана... Вихід третій: професор Ціпріані. Процес обстеження Лайоша Тоота, який вже більше не міг витримувати майорські вибрики, медичний висновок щодо брандмайорського здоров'я і лікарські рекомендації, самовгамування професора за допомогою гамівної сорочки і заключні репліки щодо прав людини не залишили сумнівів у високій кваліфікації психіатра і актора.

А хіба може існувати професор-психіатр без санітара? Зрозуміло, ні. Ціпріанівський помічник цілком відповідав рівню свого патрона.

Актрисі Кларі Берец волею режисера довелося стати Гізе Гезане, сусідкою Тоотів і жінкою зі специфічною репутацією. Яскрава зовнішність, пластичність, м'які звабливі інтонації, солодкий голос сирени і вміння по-особливому приготувати плоди зі свого дерева пізнання добра і зла  – все це разом створили дивовижний образ, який  приваблював до себе смолокурів. А от майор так і не завітав до помешкання Гізе, де на найбільш помітному місці, над ліжком висить об'ява про нетерпимість господині до п'яниць і грубіянів. Ну, не міг Золтан і на хвилиночку залишити Тоотів і виробництво коробок, яке повернуло йому здоров'я. Не допомогли пані Гезане печені яблука – хоч плач!

Священик Томаї ( Юрій Шкляр) зміг зацікавити публіку  вмінням давати поради, праведним обуренням щодо мізерних скарг Тоота на життя і таким  щирим бажання і собі десь сховатися.

Всі актори, що брали участь у виставі, склали чудовий ансамбль і оплески, які довго не вщухали, цілком заслужили.  До речі, аплодисменти були не тільки тривалими, але й гучними, що свідчило про значну чисельність глядачів. Не таку вже легку для сприйняття п'єсу основоположника угорського театру абсурду прийшло переглянути чимало шанувальників лицедійства. Отже, міфічне твердження про абсолютну не касовість подібних вистав спростовано, принаймні, для Житомира.

Необхідно віддати належне і тому, хто забезпечив художнє оформлення і костюмування дійства. Це – Людмила Бєлая. Вбрання персонажів довершувало створення відповідних образів. Найбільш яскравими були Майор, Асенізатор, Гість герцога, Психіатр. Про Агіку йшлося раніше. Також пані Бєлая вигадливо і дотепно "збудувала" у садку дерев'яну споруду, що є об'єктом професійної зацікавленості Асенізатора. В останні дні золтанового гостювання саме тут знаходить прихисток Тоот, який повністю виснажений чіпляннями  майора і його трудовим ентузіазмом. Певною мірою успіх сцени спільного виконання майором і брандмайором студентського гімну забезпечила така зручна будівля. Цікаве і якісне звукове оформлення вистави забезпечив звукорежисер Микола Петрунь.

Любителі театрального мистецтва, які не були раніше знайомі із творчістю режисера Віталія Семенцова, безперечно, запам'ятають його імя. Ті ж, кому роботи талановитого майстра були вже відомі, ще раз переконалися, що пан Віталій надзвичайно цікава і неординарна особистість.  І вистави, які  він створює, варто переглядати не один раз.

Та ще раз повернімося до родини Тоотів. Ледь дочекавшись від'їзду гостя, вони сподіваються на спокій... Але, обставини складаються так, що Майор повертається... Тооти в трансі,  Золтану Латиновичу знову кортить повправлятися у коробкоскладанні, а кортонорізки нема.  Виявляється, що її винесли у садок, де мальви...

В останньому листі Дюли, який так і не потрапив до його рідних, йшлося про те, що " добра без зла не буває і все залежить від обставин. Не знаю тільки, якими повинні бути ці обставини..."

Схоже, Лайош Тоот для себе ці обставини з'ясував. Стук картонорізки у садку, де мальви, пролунав тричі...

На благодатній українській землі ростуть не тільки магнолії. Є у нас багато гарних садів. І мальви, до болю, українські квіти.

Олена Білошицька-Костюкевич, Репортёр

30 квітня 2011р.

Теги: театр, вистава, гастролі

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини