Рибоохорона Закарпаття: Малі ГЕС повинні працювати тільки в режимі природного стоку

Одним із напрямків нетрадиційних джерел енергії є використання енергії води малих рік, а простіше мала гідроенергетика. Для нас вона не є чимось новим.

Безперечно , що гідроенергостанції - одне з джерел енергії, що претендує на екологічну чистоту. На початку XX століття великі і гірські річки світу привернули до себе увагу, а з кінця сторіччя більшість з них було перегороджено каскадами гребель, котрі дають надзвичайно дешеву енергію. Однак це призвело до величезного збитку для сільського господарства і природи взагалі: землі вище гребель підтоплюється, нижче - падав рівень ґрунтових вод, губилися величезні простори землі, що йшли на дно гігантських водосховищ, переривався природний плин річок, загнивала вода у водосховищах, падали рибні запаси і т.п. На гірських річках всі ці мінуси зводилися на думку спеціалістів до мінімуму, зате додавався ще один: у разі землетрусу (Індія), здатного зруйнувати греблю, інженерного прорахунку(Італія),катастрофа могла призвести до тисяч людських жертв.  Тому сучасні великі ГЕС не є дійсно екологічно чистими і до того-ж техногенно безпечними. Щоб не ходити за прикладом далеко, достатньо подивитися на "бетонний витвір" Теребле-Ріцької ГЕС та водосховище. Річку Тереблю практично знищили, за греблею ГЕС її взагалі не існує понад 5 км (в маловодні роки до 10 км). Із-за постійних перепадів рівнів води (спрацювання на турбіни в сторону р.Ріка) маючи таку площу та будучи продовженням природного водного об'єкта, водосховище є найбіднішим на рибу водним об'єктом серед всіх водосховищ Закарпаття. Намагання свого часу провести одноразові масові зариблення та акліматизація окремих видів, виявились безрезультатними.

Сумніви щодо екологічної чистоти в широкому спектрі цього питання, як основні мінуси великих ГЕС породили ідею "міні-ГЕС", що зможуть розташовуватися на невеликих річках або навіть струмках, їх електрогенератори будуть працювати при невеликих перепадах води або рухомі лише силою течії. Ці ж міні-ГЕС можуть бути встановлені і на великих річках з відносно швидкою течією.
Україна за оцінками спеціалістів має потужні ресурси гідроенергії малих рік. В свою чергу міні-гідропотенціал (доцільно-економічний) Закарпатських рік є найбільшим по Україні і складає близько 1357 млн.кВт х год. /рік, але і він потребує майже щорічного уточнення.

При проектуванні малих гідроелектростанцій необхідно враховувати і їхні суттєві особливості. Перш за все, МГЕС на гірських річках принципово відрізняються від великих гідроелектростанцій та малих ГЕС на рівнинних ділянках за режимом використання водних потоків. Більша частина стоку гірських річок припадає на весняно-літній період. Якщо запроектувати МГЕС на гарантований зимовий розхід, то це призведе до великого не до використання енергопотенціала річки, якщо ж розраховувати потужність агрегатів ГЕС на максимальні витрати, то буде неефективно використано обладнання. Збудувати ж невелике регулююче водосховище, відповідної потужності малої ГЕС на гірській річці практично неможливо для цього буде потрібно висока дамба (гребля), щоб звести до мінімуму негативний вплив наносів твердих частинок річки під час паводків, але в цей час зростає негативний вплив на всі ланки життєвого циклу риб та обумовлює докорінну структурну перебудову всіх процесів життєдіяльності водних живих ресурсів (і як наслідок завдасть незворотної, нищівної шкоди іхтіофауні та навколишньому природному середовищу).

Всі проекти котрі попадали на розгляд або погодження в управління Закарпатдержрибоохорони, мали в планах побудову дамб і гребель. Наслідком зарегулювання річкового стоку є перекриття міграційних шляхів до нерестилищ і як очікуваний результат часткова або повна втрата біорізноманіття іхтіофауни зарегульованої природної водойми.  В зв'язку з цим необхідно особливо замислитися над вимогами ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 9, 39 Закону України "Про тваринний світ", ст.11 Закону України "Про Червону книгу України" де чітко визначено, що акваторія гірських ділянок річок має особливе природоохоронне значення, а їх господарське використання повинно бути обмежено в інтересах збереження середовища існування рідкісних та зникаючих видів риб. Відведення земельних ділянок та збір матеріалів для можливості проектування розміщення гідроелектростанцій на гірських річках можливе лише після проведення наукової оцінки впливу будівництва та експлуатації ГЕС (з врахуванням іхтіологічних, гідробіологічних та гідрологічних досліджень, комплексної оцінки впливу ГЕС, розрахунку вартості компенсаційних заходів за завдання збитків природним ресурсам).
При розробці МГЕС (від моменту вибору місця, виділення земельної ділянки) в основу проектування необхідно покласти регіонально-модульну систему, яка-б передбачала типізацію проектів адаптованих до особливостей умов гірської зони Закарпаття, а також комплексність підходу як по використання так і по збереженню природних ресурсів.

Тому, в разі крайньої необхідності, малі ГЕС в гірських районах повинні працювати тільки в режимі природного стоку, оскільки при цьому максимально дотримуються природоохоронні та екологічні норми. Але на сьогоднішній день такі проекти чомусь не розробляються. Тому і не дивно, що Головне управління Закарпатдержрибоохорони заперечує щодо непродуманого підходу по виділенню земельних ділянок на водних об'єктах для будівництва МГЕС.

Проголошена в нашому краї мала "гідроелектрофікація", з погляду на екологічність, безпечність та збереження природного середовища, як основи "зеленого туризму" - вимагає детального та докорінного вивчення та прямопропорційно зачіпає подальшу долю екосистеми водного об'єкту на якій буде розміщуватись ГЕС. В свою чергу соціально-економічні вигоди для краян виглядають досить примарними.

Необхідно наголосити, що ще в 2000 році під час науково-практичної конференції: "Шляхи розв'язання екологічних проблем Карпатського регіону в контексті спільної діяльності державних установ та громадських організацій", в роботі якої брали участь депутати Верховної Ради України, науковці УжНУ, науковці НАН та УААН,представники Всеукраїнської екологічної Ліги, обласної державної адміністрації, представники громадських природоохоронних організацій, представники державних природоохоронних організацій, було прийнято Резолюцію в котрій значилось:
ІІ. Звернутись до Міністерства екології та природних ресурсів щодо розробки наукових засад здійснення в регіоні Українських Карпат екологічної політики, яка є важливим інструментом раціонального природокористування. Залучати до цієї роботи провідних вчених (в тому числі із Закарпаття) в якості експертів на різних рівнях при підготовці та виконанні проектів та програм, пов'язаних із значним впливом на довкілля.

V. Державному управлінню екології і природних ресурсів у Закарпатській області(назва на той час) у зв'язку із існуванням проектів по створенню гідроелектростанцій на р. Тиса та річках її басейну і водосховищ (які є необхідними атрибутами гідроенергетики) провести їх детальну експертизу на обласному рівні, оскільки необґрунтована реалізація таких проектів може спричинити катастрофічні наслідки для довкілля.

Невже не достатньо десяти років, щоб зробити висновки?

Останній із проектів, що мав на меті відведення земельної ділянки для будівництва МГЕС, передбачає побудову підпірної дамби(висотою 3 м довжиною 120 м) та створення невеликого водосховища, поблизу с.Забрідь В.-Березнянського району на р.Уж в районі так званих перекатів. Для лобістів проекту дарма, що вказане місце граничить з територією Ужанського національного парку (в планах є включення в територію УжНП) і є одним із любимих місць відпочинку не тільки "березнян", але і багатьох Закарпатців. Саме недоторканість та природність вказаних місць кличе до себе "зелених туристів". Район "перекатів", як в вверх по течії так і вниз, в весняний період є основним нерестилищем для представників іхтіофауни. Верх по течії, від запроектованого водосховища, докорінно зміняться мікрокліматичні умови практично аж до с.Соль (до 2,5 км). Навіть заклавши в проектні умови "відтворювальний комплекс", що значно приведе як до здорощання самого проекту та і виробленої електроенергії, не можливо буде відновити природні умови створені у продовж сотні років.

Аналізуючи сьогоденній стан водних ресурсів та екологічні наслідки спричинені діючими ГЕС на гірських ріках, враховуючи той факт що саме передгірські та гірські річки (ділянки річок) служать середовищем існування, шляхом міграції до нерестилищ та нерестилищами цінного, зникаючого та занесеного до Червоної книги біорізноманніття іхтіофауни басейну р.Тиси, необхідно дуже відповідально підійти до питання побудови МГЕС і реалізації малої "гідроелектрофікації" Закарпаття. Адже породжений природою "баланс" зруйнувати дуже легко і ми з Вами можемо стати свідками цього, а у разі відновлення після руйнації, його не побачать навіть нащадки наших дітей. 

Теги: рибоохорона, ГЕС, дослідження, річка, риба

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати