– Пане Чабо, як би Ви охарактеризували сучасний стан виноградарської та виноробної галузей Берегівщини?
– 10-12 років тому на схилах довколишніх гір було багато занедбаних виноградників. Відтак зроблено перші кроки на шляху відродження виноробної галузі, утворено кілька виноробних господарств, у тому числі – "Котнар". На сьогодні маємо 163 гектари виноградників. На жаль, останнім часом темпи закладання нових насаджень дещо сповільнилися.
– А як щодо економічного аспекту виноробної галузі?
– На ринку вина зараз складна ситуація. Річне споживання його у світі впало до позначки 10 літрів на душу населення (в Україні за період 2008/10 р. р. обсяги споживання вина скоротилися на 60-65 відсотків). Це має низку об'єктивних причин. Перш за все далася взнаки економічна криза, а також те, що споживачі віддають перевагу міцним алкогольним напоям. Відверто кажучи, українці ніколи не славилися винними смаками. Приміром, якщо в сусідній Угорщині річне споживання вина на душу населення становить 36-37 літрів, то в нас навіть у 2008-му р., що був одним із найвдаліших для виноробів, цей показник становив 9 л. А на сьогодні взагалі маємо 4-5 літрів.
– У чому вбачаєте можливості економічного розвитку краю?
– Як на мене, то для Берегівщини пріоритетом є дальший розвиток туризму. Слід максимально використовувати джерела з термальною водою. Звичайно, не можна забувати і про відродження традиційних для нашого краю виноградарства та виноробства. Також ми повинні більш активно підключатися до втілення в життя різних уже існуючих державних програм, а також до розробки нових. Принагідно нагадаю, що в Україні триває впровадження державної програми розвитку садівництва та виноградарства (свого часу проектом було передбачено на такі цілі 470 млн. грн., а цьогоріч "добавили" ще 550 млн.). Якщо врахувати, що Закарпаття становить 3,3 відсотка території України, то на нашу область "припадає" десь 15-20 мільйонів гривень. Які сади та виноградники можна б закласти на ці кошти! На ділі ж на сьогодні фактично можемо рахуватися з 3-4 мільйонами гривень. Думаю, що головна причина того, що закарпатці не скористалися цією можливістю залучення коштів є те, що люди належно не проінформовані про ці можливості.
– Який пропонуєте вихід?
– Очільникам місцевих самоврядувань слід більше уваги приділяти виноробству. Міськрада докладає максимум зусиль, поряд з цим вкрай важливо, аби розвиток виноградарства у краї став кровною справою і для народних обранців.
Членам депутатського корпусу слід рішучіше займатися питаннями впорядкування занедбаних територій, притягати їх власників до відповідальності. Треба проаналізувати, наскільки результативно використовуються землі. Не секрет, що не варто очікувати великого ефекту від виноградарства, якщо ним займаються на 15-20 сотинах землі. Для цього потрібні плантації мінімум у 2-3 гектари. А згодом можна задуматися і над створенням підвальних господарств, винарень тощо.
– На Вашу думку, що дало б відчутний результат для пожвавлення ринку вина?
– Найвизначніші заходи, що проводяться в Берегові, – це День міста та фестиваль вина. Вони приваблюють найбільшу кількість туристів, відвідувачів. Отож слід докласти максимум зусиль, аби ще значно піднести їх рівень. Звичайно, неодмінною передумовою є відповідна реклама.
А господарі з часом самі усвідомлять, що вина, виготовлені із різних сортів винограду, реалізовувані під різними торговими марками, на ринку матимуть дедалі менший попит. На сьогодні місцеві винороби вже набули того рівня культури виробництва, якої вимагає виготовлення якісних сортових вин.
Берегівські винороби у перспективі могли б відводити якомога більші площі під так звані базові сорти винограду, наприклад, Королівська Леанка. Тим паче, що і в Угорщині цей сорт вирощують тільки в Дєндєші та Егері. А звідси – прямий шлях до ринку західних країн. До того ж, майже без конкуренції...
Багато можливостей вбачаю і в створенні (спільно містом та районом) Винного шляху, щось на кшталт каліфорнійської долини Напа, де, попри незначні площі виноградників, винний туризм вельми популярний.
БЕРТОЛОН МОЛНАР, Берегово