В ужгородському видавництві «Ґражда» вийшла друком збірка «Михайло Дяченко (Марко Боєслав). Поезії»

Що стосується 23 лютого – Дня захисника Вітчизни – ми, українці, маємо дуже поважні підстави його вшанування. Докладнішу аргументацію допитливий читач знайде у щойно випущеній у світ книжці із серії Тараса Салиги "Розсипані перли" "Михайло Дяченко (Марко Боєслав). Поезії" (Ужгород: Ґражда, 2011. – 408 с.: іл. / Передмова проф. Т. Салиги; упорядкування Т. Салиги та І. Яремчук; примітки І. Яремчук; дизайн Інги Супрунюк).

 

Михайло Дяченко (Марко Боєслав) народився 25 бе­рез­ня 1910 р. на Івано-Франківщині (Станіславщині), в се­лі Бод­на­рові Калуського району. 23 лютого 1952 ро­­ку в селі Дзви­­­няч Богородчанського району на Іва­но-Франківщині ге­ро­їч­но загинув разом зі ще шістьома побратимами, підірвавшись у криївці гранатами.

 

Це був час героїчних вчинків і героїчних смертей, час клятв та славнів героям. Якщо геніальний автор "Со­няч­них кларнетів", делікатно сказавши, дозволив со­бі чи зму­шений був "піддатись" на несумісні із по­е­зією пуб­лі­ци­с­тич­ного чину версифікації, за які до всь­о­­­го одержував дер­жавні нагороди, а критики "із се­­бе" лізли, аби про­спі­ва­ти йому хвалу (від якої, до ре­чі, на схилі літ Тичина зрік­ся), то чому поетові-на­ціо­налісту, воїнові-упівцеві тре­ба було соромитись сво­го ще не вправного пера, в якому зву­чала моли­тов­на любов до України, її історії, її на­ро­ду...

 

Не протиставляємо далеко не співмірні творчі ве­­ли­чи­ни – Тичину Боєславові чи навпаки. Для нас важ­ли­во на­го­лосити, що упівське патріотично-поетичне сло­во бра­ло участь на фронтах Другої світової війни і в бо­роть­бі за українську державність було зброєю по­тужною.

 

До книги "Поезії" Михайла Дяченка – Марка Боє­сла­ва увійшли твори з прижиттєвих та посмертних дру­ко­ва­них видань автора. Це окремі поетичні книги "Іскри" (Ста­ниславів, 1936), "Юні дні" (Станиславів, 1938), "Во­ни прийдуть" (Прага, 1941), надруковані під родовим ім'ям та прізвищем "Михайло Дяченко", а також збірник "Не­покірні слова" (1951), який вийшов за кордоном і умі­щує поетичний здобуток Марка Боєслава періоду під­піл­ля.

 

Марко Боєслав-Гомін

Для інших передруків у розділі "Поезії поза збір­ка­ми" використано архівні матеріали відділу рукописів Львів­­ської національної наукової бібліотеки України імені Ва­силя Стефаника із фонду Є. Ю. Пеленського та видан­ня: Слово і зброя. Антологія української поезії, присвяче­ної УПА і революційно-визвольній боротьбі 1942–1967.–То­­ронто: Видання кол. вояків УПА ім. ген.-хор. Романа Шу­­хевича – Т. Чупринки в США, Т-ва кол. вояків УПА в Ка­­наді, Братства кол. вояків УПА ім. Св. Юрія Переможця в Европі, 1968; Літопис УПА: Чорний ліс. Видання ко­ман­ди Станиславівського тактичного відтинку УПА (Чорний ліс), 1947-1950. – Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 1987; Дя­­ченко Михайло (Марко Боєслав). "Сурми, парти­зан­ська музо" (поезії) / Упорядники Я. Гелетій, В. Гуменюк, Г. Зелінська, М. Бачинський. – Львів-Дубно-Луцьк, 2008.

 

У радянський час твори М. Боєслава не передру­ко­ву­­ва­лись, а саме його ім'я було заборонене. За межами Ук­ра­їни, в діаспорі, митець був відомий як "Марко Бо­є­слав", поет і революціонер УПА. Михайло Дяченко ж спри­­ймався як інша, майже невідома особа. Наприклад, в по­­етичній антології "Слово і зброя" зафіксовано цей по­діл у розділі біографічних довідок і, відповідно, у добірках по­езії "передвісників створення збройної сили націо­наль­ної України" та власне упівців. Відповідно найбільш по­пу­ля­ризованими у діаспорній періодиці виявились твори із збір­ника "Непокірні слова", поезії ж зі станіславських та празь­кого видань у діаспорних передруках відсутні, адже бу­ли творами поета "невідомої долі".

 

У передруці збірника "Непокірні слова", що є в анто­ло­гії "Слово і зброя", допущено помилки в структуру­ван­ні збірок "Протест", "Непокірні слова", "В хоробру путь" і "Вітчизна кличе" та в доборі і розташуванні у них тво­рів. Упо­рядники тому поезій Марка Боєслава "Сурми, пар­ти­зан­­ська музо" (2008) здійснили спробу представ­лен­ня усіх окремих друкованих видань М. Дяченка. Однак у під­го­товці до передруку збірника "Непокірні слова" во­ни орі­єн­тувалися на версію антології "Слово і зброя", то­му до­пус­кають такі ж помилки. У передруці стані­слав­ських та пра­зької збірок упущено важливі позатекстові еле­менти.

 

Тому пропоноване видання є першим в Україні, у яко­­му охоплено дотепер відомі збірки М. Дяченка-Марка Бо­є­слава зі збереженням їхньої структури та текстового на­­повнення і позатекстових компонентів відповідно до пер­­шодруків.

 

Твори подано зі збереженням авторського пра­во­пи­су.

 

Видання здійснене з ініціативи та коштом видавництва "Ґражда".