Хто допоможе закарпатським сільгоспвиробникам?

Загалом, за підрахунками спеціалістів, сумарні збитки від води за попередні двадцять із лишком років сягнули п'яти мільярдів гривень. Що й казати, сума – чимала. Варто нагадати, що й минулорічні паводки на Ужгородщині, тобто, збитки, нанесені стихією жителям району, виробничим об'єктам та сільгоспвиробникам у травні та червні, становлять більш, ніж 14 мільйонів гривень. Якщо постраждалим ще якось компенсують їхні втрати за рахунок районного бюджету (як це було минулоріч), то сільгоспвиробники за останні роки взагалі забули про реальну підтримку від держави. Але, ближче до суті.

Минулого  року директори ТзОВ "Агростар" Йосип  Санісло та ПСП "Ласточка" Василь Лакатош звернулися з листом до губернатора  краю Олександра Ледиди, у якому  зокрема просили допомоги у вирішенні  питання підтоплення сільгоспугідь, на яких вони й ведуть сільськогосподарське виробництво та, врешті, вирішити долю внутрігосподарських каналів. Уже у листопаді начальник головного управління агропромислового розвитку Закарпатської ОДА Іван Паук видав "на-гора" наказ, відповідно до пунктів якого при Ужгородській РДА була створена робоча група. До складу останньої увійшли спеціалісти управління агропромислового розвитку адміністрації, інженерно-технічної служби Ужгородського міжрайонного управління водного господарства, управлін-ня Держкомзему, районної асоціації фермерів, голови ради сільгоспвиробників та керівників СПП. Серед завдань, поставлених групі, першочерговими було визначено: обстеження в райо-ні усієї меліоративної мережі, інвентаризація внутрішньогосподарських каналів кожної сільради, а відтак – визначення територій, де є господарства, поля яких щороку потерпають від води. Наприкінці грудня  робоча група, за підсумками кількатижневої роботи, склала акт, у якому на карту-схему були нанесені міжгосподарські та внутрігосподарські канали, визначено ті, що потребують першочергової очистки, орієнтовні обсяги та джерела фінансування робіт тощо.

 І ось, на початку поточного року відбулося  засідання "круглого столу" з  питань попередніх підсумків обстеження меліоративних систем області і  визначення їх готовності до проведення весняно-польових робіт у поточному році, ініційоване начальником головного управління агропромислового розвитку Закарпатської ОДА Іваном Пауком та начальником обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству Володимиром Чіпаком, за участю сільгоспвиробників, керівників районних управлінь АПР  та міжрайонних управлінь водних господарств області, голів сільрад і представників від обласної та районних асоціацій фермерів. Порядок денний передбачав обговорення питань щодо ведення сільського господарства на меліоративних землях, їх стан в зонах підтоплення, рекомендації щодо використання останніх тощо.

Дана  тема актуальна як і для головного  управління агропромислового розвитку, так і для облводгоспу. Адже не секрет, що стан земель, особливо каналів, нині у вкрай занедбаному стані. Через відсутність коштів на догляд, вони позаростали чагарниками, замулені.

Внаслідок щорічних повеней значна частина  угідь затоплюється, а це, в свою чергу, унеможливлює проведення на них агромеліоративних заходів (глибокого розпушення, вапнування), що вкінці-кінців впливає на родючість грунтів та їх віддачу, сільгоспвиробники несуть значні збитки – ось основні тези виступів сільгоспвиробників. У свою чергу, від імені водників начальник облводгоспу Володимир Чіпак відзначив, що внутрішньогосподарські меліоративні системи, згідно з постановою Кабміну, ще у 2003 році передані безоплатно у власність територіальних громад, а, отже, догляд та експлуатація останніх – справа рук сільрад. Діалог, який подеколи переростав у монолог чи то сільгоспвиробників, чи то  водників, тривав кілька годин. Врешті сторони вирішили найближчим часом  підготувати та внести пропозиції щодо можливостей об'єднання зусиль на покращеня ситуації, яка склалася.

  Редакція "Вістей Ужгородщини" звернулася до сторін за коментарем. Основні тези пропонуємо до уваги читачів.

 Леонід  Гребенюк, заступник начальника управління агропромислового розвитку райдержадміістрації:

  – Одразу зазначу, що згідно з постановою КМУ  внутрішньогосподарська сітка меліоративних каналів мала передатися у спільну власність територіальних громад за рішенням сесії райради. Але воно так і не було прийняте. Нині єдиний можливий вихід із ситуації, що склалася, полягає в тому, щоб створити у районі комунальне підприємство, яке й візьме на баланс весь внутріхоз. Саме в компетенції КП й буде утримання та обслуговування цієї мережі, як і укладання договорів із спеціа-лістами щодо обслуговування каналів.

  Фермери і землевласники не цікавляться  і не знають, де чий канал. Не секрет, що водна стихія щороку наносить суттєві збитки районним сільгоспвиробникам. Особливо СП, які використовують площі, розташовані на меліоративних землях. Таких на Ужгородщині 11 господарств і майже щороку їх поля у воді. Жодних відшкодувань за втрачений врожай вони від держави останніми роками не отримували. Я підтримую їх у тому, що вони забили на сполох. За місяць-два розпочнеться посівна, й логічне питання керівників: чи варто сіяти, якщо восени жодних прибутків не буде?

  Василь  Івегеш, начальник Ужгородського міжрайонно-го управління водного господарства:

  – Ми чекали такого діалогу давно. Дане питання  актуальне й потреба обговорення, а, від-так, пошук шляхів вирішення  цієї проблеми потребує якнайшвидшого  вирішення. Але прикро констатувати, що учасники "круглого столу", а особливо окремі сільгоспвиробники, так і не почули думки іншої сторони, принаймі, особисто у мене склалося таке враження. Натомість вони вчили нас – водників, як потрібно чистити канали та звинувачували у всіх проблемах, зароблянні грошей на вивозі щебеню та піску з річок. Повірте, нас вчити, тим більше звинувачувати у всіх проблемах, не потрібно. Ми починали свою трудову діяльність ще за часів Союзу, й пам'ятаємо, що всі культуротехнічні роботи на даних об'єктах, які завжди виконувалися якісно та вчасно, ми проводили постійно, але за умови наявності угоди про фінансування, власником, який заробляв кошти саме на цій землі. Тобто, голови колгоспів, радгоспів складали з нами договір, визначали об'єкт, вносили кошти на рахунки й ми починали працювати. Нині ж кожен газда вичавлює із землі останні соки, заробляє гроші й чекає, коли водники чи влада все за нього зроблять, а він сидітиме в стороні й споглядатиме. Адже за їхніми ж словами їх не цікавлять ці проблеми. Таке ставлення спостерігається й в деяких територіальних громадах, у власності яких знаходяться ці об'єкти.

Не  варто з нас робити крайніх! Не дарма ж меліоратор із латинської – доктор землі, ми вчилися лікувати й допомагати, а не руйнувати. Аби  не бути голослівним, наведу лишень один факт із життя. У нашому архіві зберігаються документи, датовані 70-ми роками минулого століття. Так ось, на прикладі одного господарства, в ті часи ще колгоспу, "Шлях до комунізму" с.Паладь Комарівці, бажаючі можуть рік за роком простежити за щорічними роботами нашого управління. Починаємо з 1973 року, саме тоді на замовлення голови колгоспу були проведені осушувальні роботи на території 101 гектара й передані в постійну експлуатацію цьому господарству. В 1974 році ми передали колгоспникам площу в 65, 5 га, у 1976 – 157 га, у 1979 – 184, у 1980 – 246 га. Це таки про щось говорить.

Отже, повторюся, не потріб-но з нас робити ворогів. Ми за співпрацю. Давайте сядемо разом, визначимо з виробниками  та головами сільрад проблемні місця, складемо програму, вирішимо питання з фінансуванням останньої й почнемо працювати. Замість того, щоб закидати звинувачення в наш бік, варто вишуковувати кошти на догляд за системою. Але хочу нагадати й про те, що на рахунках сільрад станом на кінець січня є залишки коштів спеціального фонду відшкодувань втрат сільгоспвиробництва, які й можна використати саме на фінансування даних робіт. Й сума, скажу вам, чимала, майже чотири мільйони гривень, а лежить "мертвим" вантажем. Думаю варто почати спільно працювати всім. Адже лише за умови тісної співпраці та взаємодії усіх сторін у вирішенні даного питання можна знайти вихід.

 Йосип Санісло, директор ТзОВ "Агростар":

  – У  минулому році наше господанрство було збитковим. Збитки склали 1,5 млн. грн. Внаслідок  підтоплення полів ми отримали не більше однієї тонни врожаю. Сільськогосподарське виробництво – важка, щоденна та велика праця. Переконаний, що внутрішньогосподарські канали треба чистити, але у нас немає на це ні коштів, ні спеціалістів.

  Особисто  я пропоную розробити Програму, але дієву, яка буде фінансуватися, а відтак - працювати. І врешті всі залишаться у виграші. 

P.S. Відрадно, що "круглий  стіл" таки зібрав  усі сторони разом  і дав можливість  у відкритому діалозі  підняти солідний  пласт проблем,  до якого не  було жодного діла нікому протягом багатьох років. Але, в той же час прикро, що під час засідання так і не були обговорені деякі неузгодженості. Хоча, до 18 березня за підсумками спільної наради в районі за участі начальників МУВГ та агропромислового розвитку потрібно підготувати "Програму ефективного використання меліорованих земель", ще є час.

Власне  тоді й стане зрозумілим як саме продовжити речення, винесене в  підзаголовок даного матеріалу.

Теги: сільгоспвиробники, повінь

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати