За оцінками експертів, тільки в Києві є як мінімум 500 танцювальних шкіл. Не менше сотні таких курсів є в кожному місті-мільйоннику. Пропозиції на будь-який смак - від запальної латини і ірландського степу до африканських танців і вуличного хіп-хопу.
"Раніше групи були по п'ять-сім осіб, тепер 25-30. Більше просто не поміщається", - розповіла Корреспонденту про зростаючий попит Марія Христина Рохас, викладачка сальси однієї зі столичних шкіл.
Танцювальних закладів у Києві, як і раніше не вистачає, їхня кількість тільки за останній рік зросла в місті на 20%.
Вірус танцювальної епідемії в широкі вітчизняні маси заніс популярний телепроект Танці з зірками, що стартував три роки тому на телеканалі Студія 1+1, запевняє відомий хореограф і член журі цієї програми Григорій Чапкіс.
"Це була бомба! Танці з зірками підірвали ефір, - зазначив він. – Більш ніж 20 країн світу купили проект у BBC. В Україні він виявився дуже успішним і привернув увагу майже всіх жителів".
А шоу Танцюють всі на СТБ лише ускладнив повальну хворобу.
"Ці проекти показують, що танцювати можуть не тільки обрані", - пояснив причину буму керівник Київського свінг-данс клубу Тарас Мельник, який третій рік ставить хореографію на телешоу.
Один з найпопулярніших танців сьогодні в Києві - це сальса. За словами Ірини Бичової, керівника Caribbean Club, однієї з найстаріших київських шкіл, у столиці сальсі навчають у добрій сотні закладів.
"Коли ми відкривалися [в 1999 році], сальсових шкіл було чотири. Зараз у кожного викладача є по кілька учнів, які самі відкрили школи", - розповіла вона.
"Попит на танці збільшився у стократ, - заявив Чапкіс, який відкрив у столиці цілих три власні школи бальних танців. - Але найголовніше - людям стали цікаві всі види хореографії".
Викладачі зацікавлюють своїх учнів, організовуючи на додаток до навчальних па розважальні конкурси та вечірки.
Детальніше про те, як українці за допомогою танців рятуються від посткризового синдрому, покращують фізичну форму і піднімають настрій, читайте в новому номері журналу Корреспондент № 44 (432) від 19 листопада 2010 року.
Корреспондент