Рівно о першій ночі 21-річний Олександр із Часлівець в умовленому місці очікував на свого спільника. Через кілька хвилин з темряви вигулькнула знайома постать 23-річного Степана.
– Вибач за запізнення, – привітався той за руку. – Дорогою з Концова зустрів давнього приятеля, потрібно було дещо обговорити...
– Все нормально, час у нас є, однак і затягувати не варто, -- озвався Сашко. – Он якраз хмари сховали місяць, а це нам на руку, ходімо швидше.
Через якихось двадцять хвилин парочка з'явилася неподалік одного з будинку в Коритнянах. Поки один, озираючись на всі боки, залишився стояти під деревом, інший легко перестрибнув через невисокий паркан на чуже обійстя. Усього за хвилину тихий звук, схожий на зміїне шипіння, привернув увагу того, хто залишався на чатах. Ще через мить він вже приймав, мовити б, із рук у руки, новенький скутер.
– Чиста робота, -- збуджено шепотів Степан, коли вони манівцями долали шлях до наміченої раніше тихої місцевини на околиці села. – Цей тюхтій навіть двері до гаражу не здогадався зачинити...
Прикидавши двоколісний транспорт якимись хмизом і листям, злодії знову подалися в село. На цей раз, після відповідних маніпуляцій над нехитрою колодкою, що висіла на дверях підсобного приміщення іншого обійстя, до їхніх рук потрапив уже не новий велосипед.
– Згодиться і він, -- так прокоментував черговий "трофей" один із спільників. – Ти знаєш, скільки на базарі подібний "велик" коштує? Не менше 500 гривень. Прикинь: пів "штуки" усього за кілька хвилин. Жити можна!
... Ще й не почало сутеніти, а злодійський дует уже був на вул. Шевченка в обласному центрі. Кілька днів тому вони випадково побачили, як якийсь чоловік, приїхавши додому на "крутому" мопеді марки "Вайпер", залишив його ночувати просто неба під воротами. Як не дивно, двоколісний транспортний засіб стояв саме там, де його і бачили попереднього разу. За мить, штовхаючи "здобич" перед собою, крадії подалися геть, радісно підраховуючи на ходу можливі бариші лише від однієї нічної "гастролі".
Тоді злодійчуки і здогадатися не могли, що примхлива Фортуна вже повернулася до них іншим боком і ланцюжок вдалих злочинів дуже скоро обернеться на інший, сталевий, за допомогою котрого зазвичай з'єднуються кайданки. Адже, отримавши повідомлення про скоєння цілого ряду схожих, наче краплини води, крадіжок, начальник Ужгородського райвідділу міліції Віталій Шимоняк доручив їх розкриття і розшук злочинців най-більш досвідченим оперативникам. Опитавши потерпілих і ряд мешканців Коритнян, працівники карного розшуку відразу звернули увагу на те, що в деяких свідченнях фігурували особи двох незнайомих сельчанам молодиків, які підозріло "крутилися" вулицями населеного пункту, надто пильно видивляючись навкруги. Все інше, мовити б, стало справою міліцейської техніки. Вже через день в один і той же час зловмисники були затримані за місцем проживання у Концові та Часлівцях. Міліція спрацювала настільки блискавично, що зловмисники ще й не встигли продати хоча б щось із краденого. Мріям не те що про великі, а хоч якісь гроші на поганеньку гулянку так і не судилося збутися. Натомість обом доводиться звикати з іншою думкою, що кілька наступних років життя доведеться провести за міцними мурами і колючим дротом карально-виправних установ.
Вісті Ужгородщини