Мирослав Дочинець: «Голі жінки викликають і захоплення, і зворушливу жалість. Неохайні – просто жалість»

Остап 2013-09-19 / 20:46:33
Починаю відкривати Доченця саме цій статті та інформації з львівського форуму книги. Лаконічні вислови та мова Дочинця зачаровує простотою і одночасно метафоричністю, духом краю рідної землі. Гарного доробку йому та успіхів у добрій так потрібній справі ПРОСВІТИ!!

Зенек 2013-05-04 / 12:43:22
Відкрив для себе мудрого,закоханого в життя,в природу письменника.Дуже шкодую,що так пізно відкрив його для себе Зичу подальших успішних проектів,нехай Господь Бог помагає Вам.Хай щастить.Дякую.

Алекс 2012-04-28 / 22:57:50
Очень впечатлил рассказ "Многії літа - благії літа", в каждой фразе есть необыкновенный смысл, перечитывал не один раз. Каждый раз находишь что-то новое. Всем советую.

Маріанна 2010-10-12 / 18:11:00
Танько, привіт! Не гризися! Ляпів не буває у тих, хто не працює. Всі ми люди. А людям властиво помилятися! Мені твоє інтерв'ю з паном Дочинцем сподобалося. І Федака в тебе вийшов справжній, живий. Такий як і є у житті.

Ужгород 2010-10-12 / 17:30:00
Та нормальна стаття.

СТАС 2010-10-12 / 12:16:00
Дочинець якийсь вічно озабочений!

Тетяна Грицищук 2010-10-12 / 11:22:00
Шановні відвідувачі сайту Закарпаття онлайн, доброго дня.
Поки я знайшла вільну хвилину для написання відповіді Олександру Поповичу, під даним матеріалом з’явилися ще коментарі. Всім дякую і спробую відповісти.
Насамперед скажу про появу двох моїх матеріалів на цьому сайті.
7 жовтня я була на презентації прес-центру «Закарпаття». З більше 30 присутніх згодом нас залишилося шестеро. Ми говорили про крайову журналістику, її сучасний стан. Олег радів, що прийшло так багато людей, зокрема і ті, хто зазвичай не ходить на подібні заходи.
- Олег, - кажу я, - все добре, але головний журналіст відсутній.
- Це хто? – спитав Олег.
- Сергій Федака (мала на увазі те, що Сергій зазвичай відвідує всі заходи).
- Сьогодні вийшло Тетянине інтерв’ю з Федакою. Дуже цікаве, - сказала Людмила Орос і, взявши до рук газету «Калейдоскоп оголошень», почала зачитувати цитати з інтерв’ю, які, як зізналася, її вразили, бо натомість знає Сергія давно.
- Надішли нам його (Текст інтерв’ю), і ми розмістимо його на сайті. Нехай люди читають, - сказав Олег Диба. Він також запропонував присутнім надсилати свої матеріали, раніше опубліковані, для сайту. Олег зізнався, що кілька років поспіль не читає газет. Дехто з присутніх також сказав про це.
Я – газетний журналіст. Готую матеріали для газет, для мене є важливим, як він поданий, як зверстаний. Зізнаюсь: поява мого матеріалу на кількох сайтах не викликає у мене радості і підстрибування до небес.
Хоча Олександр Гаврош неодноразово переконував мене у тому, що матеріали (вже опубліковані) треба розміщувати в мережі Інтернет. Треба іти в ногу з часом. Згідна. Але у мене свої погляди на це.
Отож я надіслала Олегу інтерв’ю з Сергієм Федакою, а за кілька днів – з Мирославом Дочинцем.
А тепер щодо зауважень Олександра Поповича. Цілком згідна, що останній абзац недоречний. Зайвий. Гризу себе, що проморгала цей ляп.
До речі, всі мої інтерв’ю закінчуються словами співрозмовника. Я не пишу щось на кшталт «ДЯКУЮ». «Творчих вам успіхів» і в тому ж дусі.
Але з Дочинцем була така історія.
Так співпало, що матеріал виходив у газеті напередодні Дня народження Мирослава Дочинця. Тетяна Мясковська сказала дописати у кінці матеріалу привітання від себе та від рекламної агенції «Калейдоскоп». Що я і зробила. У газеті це виглядає нормально.
Перед тим, як надіслати даний матеріал Олегу Дибі, я зняла частину вітання. Решту залишила. І таким чином цей абзац вийшов у мережі Інтернет.
Наразі хочу подякувати Олександру. Буду більш уважною.

Олексій 2010-10-12 / 08:36:00
Стаття слабенька. Маючи такий фактаж і так сіро все подати. Жаль.

Янко 2010-10-11 / 23:42:00
Опять забыл представиться - предыдущий пост от Янко:)

2010-10-11 / 23:30:00
Саш, не пишите чепуху, что за предвыборная рутина? А можно без рутины, добавьте чего-то этакого, чобы другие писаки от зависти тапочки сгрызли? Покажите класс, учить других проще всего:) Вот видите, ятоже учу:)

Ол. Попович 2010-10-11 / 23:09:00
Ну, припускаю... Я з Тетяною говорив по телефону. Вибачився якщо мій коментар зачепив її. Ну а що поробиш. Іноді я дуже зануда. Наскільки -- тільки дружина знає. А тут -- хотів пополемізувати про школи журналістики, етику інтерв’ю і не мав наміру нікого ображати, а он воно як. Е-хехе... Сидю собі за компом, рутину передвиборчу ковбашу і інтелектуально поспілкуватися нема з ким і морду нєкому набіть. Я хотів сказати "і руку нєкому пожать". Отаке...
А щодо обрАз. Я ще й фотограф мало. Так от, три правила того як стати фотографом:
1) Багато фотографувати;
2) Дивитися багато чужих робіт;
3) НЕ ОБРАЖАТИСЯ НА КРИТИКУ.

Янко 2010-10-11 / 22:23:00
Саша, ну переборщили вы. Хотели указать автору на его недостатки, а подчеркнули свои:) Негоже быть таким правильным:)

mukola 2010-10-11 / 21:14:00
Ya kolus stukavsya z chum cholovikom.Xutruj dyzhe.

ярослав орос 2010-10-11 / 20:59:00
мирослав доцинець - лис у мукачево, як балога...

Саша 2010-10-11 / 19:28:00
Да, маленько "стьобовато" вийшло

Ол. Попович 2010-10-11 / 19:23:00
Трьом зірочкам навздогін.
А ще у мене є питання до лаконічності відповідей пана Мирослава, якому, зазвичай, дуже ж що сказати і є що послухати. ЧИ може це просто "краткость -- сест."

Ол. Попович 2010-10-11 / 19:21:00
Трьом зірочкам.
Заголовок якраз у стилі Дочинця. Він таке цілком міг сказати і я навіть розумію що він має на увазі. А питання у мене є власне, до самого матеріалу... Але боюся продовжувати, бо щойно авторка мені дзвонила з’ясувати чи я це я. І чи справді я спитав те, що спитав. :) Довелося пояснювати своє кредо -- я НІКОЛИ не пишу в інтернеті будь-чого, що не готовий повторити при особистій зустрічі. :)) Мені СПРАВДІ цікаво навіщо там останній абзац у стилі "капітан очевидність". Матеріал був би повноціннішим, якби, принаймні закінчувався словами "вони чисті". і крапка. І підпис. Все.
Як на мене, мої питання стосуються суто творчої сторони і власне матеріалу, а не автора. Все у межах правил. :)

*** 2010-10-11 / 14:56:00
а до заголовку, "Ол. Попович", у Вас запитань немає?)

Ол. Попович 2010-10-11 / 10:09:00
До автора:
Тетяно, обговорюємо матеріал, а не автора. :) Як заповідав нам Великий Адмін. Отож кілька питань до Вас по матеріалу:
1) >> Вони такі прості і водночас сповнені глибокої філософії.

Ви справді щиро вірите, що співрозмовник потребує такої оцінки наприкінці розмови і не почуває себе ніяково? Чи це ви потім дописали?

2) >> Вони спонукають до роздумів, до переосмислення життєвих цінностей.

Кеп, ви на чергуванні? :)))

3) >> Сподіваюся, що читачі також візьмуть щось корисного з нашого інтерв'ю.

Справді, кеп, можете стати у стрій. :))

4) >> У свою чергу сподіваюся на ще чимало приємних та корисних годин спілкування, які слугуватимуть написанню нових цікавих матеріалів.

Ви справді вважаєте для журналіста доцільним у інтерв’ю, яке повинно висвітлити ТІЛЬКИ співрозмовника, заодно похвалити й власний доробок?

Дякую за відповіді, якщо такі будуть.

Тетяна 2010-10-11 / 09:15:00
Мирослав виглядає молодо не тільки на фото (хоча фото кількарічної давнини), а і у житті. Думаю, дається взнаки його здоровий спосіб життя, а також те, що він не є заздрісною людиною. Натомість займається своєю справою з любов"ю, пише світлі книги.
Зазвичай, чоловіки складають про жінок анекдоти, висміюють їх, а Мирослав у своїх творах возвеличує жінку, бо не забуває, що на світ привела його саме жінка, матір"ю його дочок є саме жінка.