Закарпатка Марія Кавка 37 років копала могили

— Я б і тепер викопала яму, бо чую ся в силі, айбо чоловік, що помагав мені копати, найшов у ямі кістки. Я ся перепудила. Не хочу, щоб покійники до мене вночі ходили. Після цього відказалася копати.

Жінка живе у центрі села. Зустрічаємося з нею біля сільського цвинтаря. Одягнена у білу хустку і квітчасту блузу. Несе граблі й вила, бо йде згрібати сіно.

— Он тут мій син похований, — сідає на лаві біля могили. На надгробку напис "Кавка Володимир Юрійович". — Мав 40 ай 6 років, коли вмер, — витирає фартухом сльози. — Він тоже ями копав. Почті на кладбіщі і вмер восени. У селі ховали чоловіка. Володя викопав яму. Як загріб покійника і поставив хрест на могилі, прийшов додому і дуже жалівся на болі в грудях. Блював. Помер у Хустській больниці. Врачі казали, то якась жилка в серці лопнула.

Копала ями для покійників з чоловіком.

— Із небіжчиком Юрком ми ся поженили 1959-го. Мені тогди було 22 роки. Ланковою була у колгозі, а чоловік — скотником. Він копав ями, а я через пару років почала йому помагати. Бувало, зранку встану і біжу на роботу, а чоловік іде на темітів (кладовище. — "ГПУ") і викопле яму. З обіда він іде у колгоз із худобою, а я вертаюся домів і біжу на три часи загрібати покійника. Та чоловік 13 годів прокопав ями, далі тим ся занімала я і мої сини. Зі школи бігли на кладовище мені помагати. Менший тоже донедавна копав, а потом бросив.

Щоб викопати одну яму, Марії Кавці потрібно півтора дня.

— Я мала спеціальну мірку. Висота ями мала бути не більше як 1,4–1,5 метра. Ширина біля голови покійника — 1 метр, біля ніг — 90 центів (сантиметрів. — "ГПУ"). Били землю чеканом ай лопатою. Тяжко було взимі, бо земля даколи на півметра замерзала. Раз люди із труною коло ями стояли, а ми ніяк не могли докопати, бо дуже глина замерзла. При Совітському Союзі за яму брала 10 рублів, пізніше — 20–30 гривень. Найбільше стояла яма в останні роки — 40 гривень. Копати треба було часто, бо село великоє — чотири тисячі жителів. Деколи й по два похорони в день були. Мертвих я ся нигда не бояла. Ми жили коло кладбіща, ходили через нього по сливи. Привикли помало.

Згадує, як знайшла у землі зміїні яйця:

— Один раз викопала таке, як кирпич. Казали, що в тому місці цигани із глини дзвоники ліпили і там їх випікали. То, може, зато земля така запечена була. А якось викопала зміїні яйця. Думаю, що то таке? Розколупала, звідти гадята скручені повилізали.

Чоловікові й синові ями не копала.

— Чоловік умер 1986 году. Айбо ні йому, ні синови я яму не копала. Чужих кликала. У нас так не заведено: коли в хаті хтось умре, то родичі не мають права нич робити. Даже їсти не можуть готовити.

Теги: могили, кладовище, Марія Кавка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати