Володимир Висоцький: факти та міфи „закарпатського періоду” (ФОТО)

25 липня відзначали 30 років із дня смерті Володимира Висоцького, чиє серце зупинилося на 43-му році життя, у розпал Олімпіади-80.

Фотопроба В. Висоцького на фільм „Над Тиссой”
Фотопроба В. Висоцького на фільм „Над Тиссой”
За три десятиліття змінилося дуже багато. Не стало СРСР, змінився й весь світ. Багато чого забулося або здається вже таким далеким і майже нереальним. Та Висоцького не забувають. Від маленького оголошення, з якого про смерть співака, поета, актора дізналася величезна держава, нині дійшли до гучних заходів в його честь: пам'ятних концертів, демонстрації нових документальних фільмів, а підході вже й художнє кіно. Про життя поета й актора цікавим відомо, здається, все. Вже поділилися всіма згадками його друзі, дружини та колеги. В пошуках подробиць дійшло до того, що на тему „Я і Висоцький" почали висловлюватись ті, що труїли йому життя – дрібними сенсаціями цього, ювілейного року, стали свідчення колишніх слідчих, які „шили" поетові кримінальну справу за „нетрудові доходи" з концертів, чи гебешники, що заважали гідно провести його в останню путь у спекотній олімпійській Москві. На жаль, наші медійники не забажали гідно згадати людину, життя якої чимало пов'язана і з Україною. Кілька сюжетів у новинах, кілька класичних фільмів – і так вже багато років. І це тоді, коли є що розказати про Висоцького з „українським" акцентом, та й без пошуків дешевих сенсацій. Наприклад, чи багато наших читачів знають про його закарпатські епізоди з життя?
 
Богемний будинок на вулиці під замком
 
Вперше про те, що майбутній поет та актор у дитячі роки не раз бував у Мукачево, я дізнався в роки „перебудови", коли інтерес до Висоцького в суспільстві був дуже жвавим. Батьками дали почитати якійсь вузькопрофільний журнал, і там, у статті про улюбленця радянського народу, була неочікувана для нас інформація про його дитячі роки, на які припали кількаразові гостювання у родичів у місті над Латорицею. Тоді ж детальніше про „закарпатський період" Висоцького розповів наш земляк, нині відомий журналіст, письменник та видавець Мирослав Дочинець. Його стаття „Закарпатські сліди Висоцького" http://pan-baklazhan.livejournal.com/22225.html  вийшла у журналі „Соціалістична культура". Багато років пізніше, вже у нашому тисячолітті, у скороченному вигляді Дочинець опублікує її у закарпатському „Фесті". Та відомим усім закарпатцям фактом родинні зв'язки Висоцького та нашого краю наразі не стали, попри те, що люди, які застали радянську добу, не знати співака та актора просто не могли. Нині, коли дослідники творчості й життя Володимира Семеновича охоче діляться своїми здобутками через інтернет, можна дізнатись про нові подробиці, з яких випливає, що Висоцький та Закарпаття мають ще більше зв'язків, ніж вважалося досі.
 
Уродженець Києва, Олексій Володимирович Висоцький, військовий, який пройшов другу світову від сталінської авантюри в Фінляндії (1939) до перемоги у Берліні, у 1951 році був переведений в одне з останніх надбань СРСР – Закарпатську область, до Мукачева. Тут служив, а в сусідньому Ужгороді вирішив вчитись на філологічному в новоствореному університеті. (Згодом піде вчитись на журналіста до Москви, і стане письменником, нині зовсім невідомим – бо надто вже радянського гатунку).
 
Олексій Володимирович Висоцький
 
Олексій Володимирович Висоцький
 
Фронтовиків, що після війни осіли на Закарпатті, в краї чимало, і навряд чи б нині ми знали про Олексія Висоцького, якби він не був рідним дядьком знаменитого Володимира. Хоча й сам по собі Олексій Володимирович був людиною непересічною. В його будинку на вулиці Толстого збиралася мукачівська „богема" – актори місцевого театру, музиканти, художники. Поруч із будинком подружжя Висоцьких жив брат Адальберта Ерделі, і класик закарпатського живопису не раз бував у дядька майбутнього класика російської поезії. Він навіть намалював портрет тітки Висоцького Олександри Іванівни. Дядько Олексій знався на картинах (бо походив із культурної київської родини), і багато років збирав колекцію живопису, купуючи як старовину, так і сучасників. Ось до такого товариства культурних і цікавих людей різних національностей і потрапив тринадцятирічний Володимир Висоцький, якого батьки, що жили в розлученні у Москві, регулярно відсилали до дядька на канікули. Таким чином, кожне літо з 1951 по 1956 рік (коли дядько з тіткою переїхали до Москви) майбутній співак проводив у Мукачеві, і ці роки дуже яскраво відбилися на його світогляді. Він швидко потоваришував із двоюрідним братом Сашком (на сім років молодшим за Володимира), та сусідськими дітьми, серед яких були й угорці. Про дитячі витівки тоді ще Володьки охоче ділився із дослідниками творчості Висоцького друг його дядька, відставний військовий Олександр Єргалкін, який жив неподалік, на іншій вулиці, під самим замком. Юний Володимир навіть став називати його на місцевий лад дядькой Шандором, і охоче заходив до нього в гості, де дружина Єргалкіна, угорка Юліана Ласлівна, годувала його смачними тістечками. Рідна тітка й за бажання не могла б зготувати подібного – з війни вона повернулася без руки. Підроставши, юний поет цікавився не лише пустощами та розвагами – відомо, що йому подобалася племінниця Адальберта Ердеї, з якою він охоче спілкувався, а от чи заходили стосунки молодих далі розмов, історія не знає...
 
Американські диверсанти, тайга, Балкани – і все це на Закарпатті
 
Минули роки, Олексій та Олександра Висоцькі із дітьми переїхали до Москви. Підросла їхня донька, двоюрідна сестра Володимира Ірена (1953 году народження, дівчинка навряд чи приймала участь у мукачівських витівках братів). Вона й розповіла вперше про „мукачівській період" видатного родича, спочатку у статтях, потім у книзі „Мій брат Висоцький. У витоків" (бо, як і рідний брат, і батько, зайнялася журналістикою і письменництвом), Про те, що Володимир пам'ятав Мукачево усе життя, свідчать спогади українського режисера, згодом і політика Леся Танюка. В 1979 році він працював у Москві, і для свого спектакля за п'єсою Бертольда Брехта „Махагонія" хотів залучити Висоцького для написання пісень. Коли справа пішла про обговорення однієї сцени (за сценарієм, заштатне містечко окуповують та беруть в ньому владу бандити-байкери), Володимир Семенович замість драматичної дії на пустирі запропонував акт біля замку, до якого мали вдертися п'яні грабіжники: „Слушай, а что если не голый пустырь и не свалка? ...что, если не помойная яма, а – старинный замок? Как в Мукачеве? ...Ты Мукачевский замок видел? ...Я туда пацаном ездил. К родичам. Отдыхали на Латорице. Красотища – не нарисуешь! Замок на горе, в небесах, выше – один Бог. И весь городишко – как Таллинн!" Це було за рік до смерті актора, та й п'єсу із ризикованим сюжетом, де не в схвальному вигляді виставлялися бунтарі-пролетарі, навряд чи б пропустили. Відтак, Мукачево на московській сцені відтворене не було.

 

А за багато років до того в наші края Висоцький приїздить на зйомки комедії „Кар'єра Діми Горіна" (1961 р). За сценарієм, справа відбувається на Дальньому Сході, в тайзі, де бадьорі будівельники нового ладу прокладають лінії електропередач, і заодно перевиховують невиразного фінансиста Горіна в справжнього чоловіка. Висоцькому там випала епізодична, але яскрава роль монтажника-висотника, сміливого та нахабного. „Тайгу" знімали в Карпатах, де якраз проводилася електрифікація. Основні зйомки відбувалися в районі львівського міста Сколе, але частину фільма знімали й поблизу Ужгорода. Тут, у сцені з реальним вибиранням на 42-метрові високовольтні лінії, Висоцький проявив себе ще й як сильний та хоробрий спортсмен. Відомо, що на вихідних він із друзями завітав у знайоме Мукачево, а також у прикордонний Чоп.
 
До речі, про Чоп. У 1958 році на радянські екрани виходить фільм „Над Тиссой" (саме з двома „с"). Вочевидь, це перший (або один із перших) радянських фільмів про Закарпаття. Нині його знають хіба що історики кіно, а тоді це був популярний пригодницькій фільм за однойменною, також вже забутою книгою письменника Олександра Авдєєнко. За сюжетом, у вигадане закарпатське містечко Явор вороги-імперіалісти засилають диверсанта, який має висадити в повітря залізничний міст. Підступний диверсант, найманець американської розвідки, прикидається радянським прикордонником, якого вбили задля документів та форми пособники ворога. В кінці книги та фільму, їх, звісно, розкриють славетні чекісти. Під Явором мається на увазі саме Чоп, який в книзі чітко описаний як потужна   прикордонна залізнична станція, з перевалкою вантажів на колії різних широт. Дослідники Висоцького дізналися, що майбутній актор проходив фотопроби на роль прикордонника, в архівах навіть збереглись ці світлини. Тобто, якби обрали Володимира, то його перша роль була б на закарпатській землі! Відомо також, що його дядько Олексій написав повість „Гірська квітка" про радянського прикордонника, вбитого бандерівцями. За книгою планувався фільм, на головну роль в якому також претендував Висоцький – та не склалося, може, й на краще.
 
1974 року кінематограф знов привів актора на Закарпаття – тепер наш край грав роль Балканських гір у радянсько-югославському фільмі „Єдина дорога". У стрічці югославського режисера Владо Павловича був задіяний потужний акторський склад, в тому числі й Висоцький, який приїхав на зйомки між роботою в інших картинах та спектаклях, оперативно знявся в потрібних сценах, і відбув до Москви, заїхавши до Ужгороду, аби купити подарунок улюбленій жінці – Марині Владі. Тоді ж для нечисленої місцевої публіки був даний концерт-„квартирник".
 
На жаль, прямих згадок про Закарпаття немає в піснях Висоцького, принаймні, відомих (а їх у поета близько 800, а може, й більше – бо не всі вірші були ним переспівані). Тим не менш, як випливає з вище описаних, та багатьох ще не розвіданих фактів, з нашим краєм поета багато чого пов'язує. Можна казати, що його „мукачівський період" вже почав обрастати міфами – як, власне, й все його життя. Два роки тому, з нагоди 70-річчя із дня народження, в Росії вийшла перша художня книга про Висоцького - "Володина баллада или рыцарь по имени Высота". В товстенній книзі такого собі петербурзького літератора Дмитра Первухіна описані події, які відбувалися із юним Володимиром у Мукачеві. Втім, про високий художній рівень книги, судячи з доступних уривків, казати не доводиться. Та й двоюрідна сестра Ірена стверджує, що більшість фактів „запозичено" з її документальної праці, а решта художньо прикрашено, аж занадто. Так, „дядя Шандор" Єргалкін з радянського військового перетворився на таємного графа, а його дружина – на графиню. Первухіним запущений й найгучніший міф про Висоцького – нібито його охрестили в Мукачівському монастирі.
 
Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир
 
Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир
 
Відомо, що Володимира, сина дуже вірного радянському ладу офіцера, не хрестили в дитинстві, та й щодо його дорослого життя дослідники сперечаються – одні вважають його атеїстом, інші – глибоко віруючою людиною. Однак, жодних фактів хрещення у Мукачеві не існує, окрім тверджень Первухіна. Та, принаймні, означена книга може допомогти Мукачеву стати відомим за межами нашої країни – і це вже непогано.
 
А що можуть побачити гості старовинного міста, якщо забажають приїхати до нього „слідами Висоцького"? Насамперед, старовинний замок, який зачаровував юного митця. Від замку до вулиці Толстого, де жив дядько Олексій, рукою подати.
 
Мукачівський замок
 
Мукачівський замок
 
Вулиця сама по собі варта уваги, на ній збереглося чимало старовинних будиночків оригінальних архітектурних форм.
 
Вулиця Толстого (фрагмент)
 
Вулиця Толстого (фрагмент)
 Поруч вулиця Шевченка, із видом на Мукачівський замок
 
Поруч вулиця Шевченка, із видом на Мукачівський замок
 
От тільки дім за номером 29 вже не містить нічого, пов'язаного з колишнім богемним життям. Не раз перепроданий, нині він капітально відремонтований і є пересічним небідним будиночком. Не певен, що господарі погодилися б на меморіальну дошку на кам'яній стіні свого паркану, якби таку хтось вирішив зробити.
 
Тут колись був богемний дім Висоцьких...
 
Тут колись був богемний дім Висоцьких...
 
Можливо, шанувальникам Висоцького варто подумати про оригінальний пам'ятник на вулиці, пов'язаній з його дитинством – якій би презентував Мукачево із ще одного, наразі мало відомого і місцевим, і туристам, боку? Особисто я хотів би бачити його у вигляді скульптури в натуральну величину, що зображує молодого Володимира – у „хуліганському" одязі тих часів (кашкет, сорочка-„бобочка"), з гітарою, присів на лавиці і перебирає струни, якім невдовзі стати срібними...

Олег Супруненко, „Новини Закарпаття", для Закарпаття онлайн

06 серпня 2010р.

Теги: Висоцький, Мукачево

Коментарі

Ігор Баран 2010-08-18 / 15:56:00
У фільмі "Єдина дорога" Висоцький грає вязня концтабору, що веде вантажівку десь у Альпах. Там якийсь німець із автоматом збоку і вязні під час аврії втікають. Власне кажучи, це єдина із того фільму сцена, яку більше ніж через тридцять років можу згадати. А от сам цей епізод ніби знімався на Радванському карьєрі, у всякому випадку ми всі тоді були в цьому певні

pfr 2010-08-13 / 15:17:00
Найкраще у позі, коли він казав: "Ну і рожа у тєбя, Шарапов, смотрєть тошно"... І з підписом таким самим...

rysun 2010-08-06 / 23:01:00
Молодець автор,
підняв цікаву тему.
Бажаю подальших розвідок.

Маріанна 2010-08-06 / 18:28:00
Підтримую, прекрасна ідея!

Я і в цю хвилину слухаю Висоцького...
(радіо-онлайн)

Галина Ярцева 2010-08-06 / 01:11:00
я ЗА вулицю ім. Висоцького у Мукачеві....

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 3
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 4
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 20
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 29
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини