Між Карпатами і Татрами

На 12-річчя  ужгородського видавництва "Поліграфцентр "Ліра" його директор Олена Кухарська  зробила презентацію словацьких прозаїчно-поетичних творів, об"єднаних довготривалим циклом під назвою "Між Карпатами і Татрами".
 
  Цих книг вийшло у світ уже дванадцять, готується тринадцята. Їхніми перекладами тривалий час опікується викладач словацької мови УжНУ Тетяна Ліхтей, залучаючи до цієї діяльності й студентів. На зустріч прийшли не лише постійні автори видавництва, а й Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Маріан Сладечек. На дипломатичній службі в Закарпатті він працює четвертий рік, а всього в Україні – вже 12-ий. З нагоди творчої співпраці літераторів сусідніх держав і відбулася наша розмова.

  – Пане Генеральний Консуле, у якому  зараз стані словацько-українські стосунки, зокрема між нашими громадянами?

  – Родом я із Західної Словаччини. У нашій місцевості населення  не так багато знає про ваш край, хіба що ті, хто має тут рідних. Це тому, що жителі Братислави та її околиць  більше орієнтуються на сусідній австрійський Відень. Відміна кордонів сприяла можливості краще пізнавати навколишній світ. Між іншим, першими заробітчанами в Чехії, коли розпалася Чехословаччина, були жителі Східної Словаччини. Братиславці не хотіли їхати на роботу до Праги.
 
– Які наразі існують культурні зв"язки?
 
– Наша співпраця має чималі резерви. Звичайно, останнім часом були досягнуті  деякі успіхи. Аби відбулася систематична співпраця, треба створити певні  умови. Завданням для мене і моїх колег є закінчення реконструкції четвертої школи в Ужгороді. У ній на першому поверсі знаходитиметься Словацький культурний центр. Саме там плануємо розташувати всі культурні словацькі товариства, і не тільки "Матицю Словенську", аби вони могли займатися своєю статутною діяльністю в інтересах взаємовигідної співпраці між Україною і Словаччиною. На Закарпатті існує багатий словацький фольклор, який усі місцеві словаки активно підтримують. У цьому контексті можна назвати тиждень словацького фільму, що відбудеться у вересні. У Великому Березному успішно працює відділення академії Штефаника, визначного словацького діяча за довоєнних часів президента Масарика. У планах маємо ще декілька проектів, про які поки що передчасно говорити.
 
 – Чи можна в наш час відкрити в Ужгороді книгарню зі словацькими виданнями, наприклад як за радянських часів – магазин "Дружба", і відповідну – в Словаччині, з українськими, як у Пряшеві?
 
– Ми розглядаємо Словацький культурний центр як багатоплановий проект, над  змістовним наповненням якого наразі працює чимало спеціалістів. До речі, у Пряшеві українці та русини отримали в центрі міста сучасний будинок для розвитку своєї культури. Його зараз реконструюють. Робимо все від нас залежне, аби ця культурна співпраця могла розвиватися якісно і кількісно.
 
– Як можна пожвавити розвиток туризму між нашими країнами, Східною Словаччиною і Закарпаттям не лише взимку, а й упродовж року?
 
– Ви правильно звернули увагу на ситуацію з прикордонним туризмом. Треба відверто сказати, що наш малий прикордонний рух не функціонує так, як би ми того прагнули, перш за все для жителів Закарпаття. Для словаків український кордон є відкритим. На жаль, наше консульство не є реалізатором цього міждержавного договору. Ми не можемо на місці вплинути на швидкість видачі пропусків, уся документація йде через Братиславу. Тому даний проект малого прикордонного руху працює для закарпатців краще з Угорщиною. Їхні консульства у разі необхідності можуть навіть упродовж одного дня видати потрібну перепустку. Наше Посольство в Києві, інші високі посадовці проводять необхідні перемовини з українськими дипломатами щодо розширення дії даного словацько-українського договору, насамперед для бажаючих займатися туристичним відпочинком.
 
– Як можна оживити інші українсько-словацькі  стосунки в економічній сфері?
 
– Ваш край є центром зустрічей підприємців наших країн. Саме тому, що Україна встановила для європейців безвізовий режим, обласний центр Закарпаття є привабливим для словаків. Два роки тому економічне відділення з Ужгорода перевели до Києва. Причиною цього стала економічна криза. Словаччина шукає в Україні вигідну співпрацю, насамперед в енергетичній діяльності. Таких установ більше розташовано на Сході вашої держави.
 
Але це не означає, що Закарпаття не входить  до кола наших інтересів. Торгова  палата Закарпатської області кожного місяця організовує цікаві зустрічі, на яких присутні й словацькі підприємці. Ми підтримуємо цю співпрацю. Нас цікавить розвиток не лише великого, а й малого та середнього бізнесу. Для таких підприємців треба створювати необхідні умови. Сподіваюся, що в цьому плані позиції Закарпаття незабаром покращаться. Усе залежатиме від активності економічного аспекту. Словаччина під час кризи повинна визначити свої пріоритети. Одним із них, крім Києва, має стати й Закарпаття. Для цього є всі передумови. Ми над цими проектами дуже активно працюємо.
 
– Якої Ви думки про українців?
 
– Я люблю ваших співвітчизників. Ставлюся до них у всіх питаннях як до своїх словацьких співгромадян. Тому бажаю всім українцям здоров"я та успіхів.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати