Перший складався з «Канону покаянен» створений для мішаного хору а capella Арво Паяртом. Написаний до 750-річчя Кельнського Кафедрального Собору під враженнями від канонів російської православної церкви та багатих традицій сам Паярт казав: «Це спів зміни і переродження".
Звернений до людини він нагадує про різницю між людським і божественним, безсиллям і силою, стражданням і порятунком. Це дозволило мені залишатися з ним, присвятити себе йому… його влада наді мною не вменшувалася, доки я не завершив партитури…В цій композиції, як і в багатьох моїх вокальних творах, я намагався зробити мову визначальним фактором. Я хотів, щоб слово знайшло власний звук, окреслило власну мелодичну лінію».
Другий відділ – концерт в чотирьох частинах Альфреда Шнітке. Найбільший хоровий твір Шнітке створений у 1984-85 роках; написаний на текст третього розділу «Книги скорботних піснеспівів» великого армянського поета епохи Середньовіччя Григора Нарекаці (951-1003). Підкреслена увага до внутрішнього світу людини проходить через всю «Книгу». У концерті Шнітке намагався відтворити неоднозначний, повний внутрішніх контрастів світ поета. Та все це є лише підготовкою до розуміння правдивого надрозуміння, що відкривається під час слухання, а не передається словами.
«Музика на час каяття» - програма спеціально підготована для прослуховування у Великодній піст. Для тих хто слухає і чує. Хто чує і замислюється. Концертний зал філармонії того вечора неможна назвати вщент заповненим. Навпаки – було вдосталь вільних місць. Камерний хор «Кантус» відомий далеко за межами України. В Європі їхні вечори – це неординарна подія, що збирає набагато більшу кількість слухачів, аніж могла б помістити наша філармонія. В Ужгороді квиток коштував 10 гривень. Ми дозволяли собі запізнитись і не вимкнути мобільного телефона. Це досить яскравий індикатор рівня… І коли верещання та матюки збирають у нас палаци спорту, коли тисячі дівчаток тихенько вмирають біля плакатів Діми Білана, а на Євробачення їде Сєрдючка. Нам нема чого дивуватися, що у Європі ми досі чужаки.
Катя ГРЕЩИШИН, "Старий Замок "Паланок"
13 березня 2007р.
Теги: