Про це Закарпаття онлайн повідомили у Великоберезнянській РДА.
Невеличке за обсягом видання не містить розповіді про самого майстра, його становлення, зате багата ілюстрація красномовно переконує: талант Йосипа Волосянського – неперевершений.
Щоб познайомитися з його творчістю, достатньо завітати в церкву Зіслання Святого Духа Малоберезнянського монастиря оо. Василіян. Іконостас – то гордість Волосянського. Витончена робота стала справжньою пам’яткою сакрального мистецтва.
Можна помилуватися й іконостасом, встановленим у великоберезнянській церкві Вознесіння Христового.
Кажуть, що судити про людину можна з того, чим вона захоплюється. Особливо цікаві люди творчі, непересічні особистості, котрі вміють творити . Йосип Волосянський – саме такий. Свій дар успадкував від батька, котрого в Малому Березному пам’ятають як вмілого покрівельника. Половина дахів у селі – то робота батька Йосипа. Та й його стрико теж був таким майстром, відомим у Великому Березному. Свого часу обидвох братів кликали на новобудови люди з довколишніх сіл, котрі прагнули мати на своїх будинках не лише гарні, а й добротні верхи.
-Дерево – це особливий дар природи, - розповідає Йосип Волосянський. – Потримайте його в руках – воно завжди тепле, приємне на дотик. На відміну від каменю, котрого, як не грій, все рівно холодний . Тому мені завжди хотілося творити саме з дерева.
Освіту Йосип Волосянський вибирав за покликанням душі. Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, який згодом отримав статус колежду. В ньому навчалися й доньки Йосипа – Ольга й Ганна, продовживши навчання у відповідному вищому навчальному закладі у Львові. Пішовши батьковою стежкою, нині доньки стали добрими його помічницями, адже замовлень, роботи вистачає, сам уже й не встигає впоратися з усім.
Та найперша, вірна помічниця різьбяра – дружина Ганна. Це той подружній союз, про котрий кажуть : скріплений на небесах. Вони в усьому разом – в роботі, на щоденних Службах Божих у церкві Зіслання Святого Духа Малоберезнянського монастиря: якщо не на ранішній, то обов’язково ввечері. Обоє виховані у вірі, у спадок від батьків отримали глибоку духовність. Мабуть, це і стало тим фундаментальним каменем, на якому так міцно тримається родина Волосянських.
Творчі успіхи приходили й приходять до Йосипа Волосянського з кожною його новою роботою, з кожним завершеним і встановленим у храмі іконостасом. Його роботами нині милуються прихожани церков св. Петра і Павла у селі Минай на Ужгородщині, у Сваляві й Тур’ї Бистрій, що на Перечинщині. А ще – у монастирі сестер-василіянок у Пряшеві сусідньої Словаччини. Завітайте в Мукачівський Успенський собор і впізнаєте роботу майстра Волосянського – новий іконостас, на якому встановлено копію Мукачівської Богородиці. Всього у доробку різьбяра – понад десять іконостасів. Вони виготовлені переважно з липи – найулюбленішого виду деревини майстра, котрий легко піддається вмілим його рукам.
У передмові згадуваного видання мистецтвознавець Михайло Сирохман пише так: " Різьблення Волосянського впізнаване за віртуозною об’ємно – просторовою обробкою матеріалу. Його творчій манері властиве досконале виведення лінії соковитого рослинного орнаменту, повнокровність моделювання декоративних елементів ... відчувається, що завжди домінує бажання виконати вартісний мистецький твір...".
Нині Йосип Волосянський трудиться над виготовленням іконостасу для новозбудованого храму св. Миколая в Перечині. Різьбярство, іконостаси – основне його заняття. Але крім цього широко практикує іконопис, реставрацію. І не лише. Вдаються йому й індивідуальні замовлення людей, не обов’язково релігійної тематики і змісту.
Усе, що створив і творить Йосип , розкриває його талант. Саме він, талант, помножений на величезну працелюбність, забезпечили майстру визнання і шану як серед односельчан, так і скрізь, де є його мистецькі витвори. Ще одним підтвердженням визнання творчості Волосянського є статус єпархіального митця - різьбяра Мукачівської греко-католицької єпархії, яким його наділив єпископ – ординарій Мілан Шашік.
У ці дні Йосипу Волосянському виповнюється 53. У розквіті сил він сповнений творчої енергії, різець у його вмілих руках творить і творитиме нові й нові роботи – пам’ятки сакрального мистецтва, які ще гідно оцінять наші нащадки.