Закарпаття: Історичний європеєць Едуард Балагурі

Доля послала мені знайомство і кількарічну дружбу з істориком Едуардом Альбертовичем БАЛАГУРІ. Наприкінці січня сповнилася чергова річниця від дня його смерті. Остання, однак, не перекреслила уроків його світлого життя. Адже наукова робота — написання статей, брошур, монографій — не затуляла від його живого зору реального теперішнього життя.

Едуард БАЛАГУРІ.
Едуард БАЛАГУРІ.
Балагурі фактично створив археологію Закарпаття, відтворив і весь історичний сюжет розвитку древньої історії всього регіону Верхнього Потисся, встановив тісні археологічні стосунки з науковими закладами Румунії, Словаччини, Угорщини. В останній країні він був академіком тамтешньої академії наук. Це допомогло Е.А.Балагурі створити самобутню концепцію розвитку регіону в епоху бронзи.

— Всього, що зробив Едуард, вистачило б на декілька життів, — зауважує його соратник, доктор історичних наук В.Котигорошко, — а Він зумів це зробити за одне швидкоплинне життя.
Тож і мені хотілося згадати на шпальтах провідної газети краю, на прохання чисельних друзів покійного Едуарда Балагурі, про нього — живого і веселого представника УжНУ, що я і роблю…

НАЙПЕРШЕ ПРООФЕСОР БОРОВСЯ З ЕГОЇЗМОМ

Він був простим у поводженні, а деколи взагалі просто сахався від тих людей, які нагадували в своїх фанерних костюмах натуральні обеліски з деякими ознаками життя. На диво простим він був і тоді, коли працював деканом історичного факультету, і в час завідування кафедрою, і в ролі рядового викладача. Часто він не реагував на справедливі зауваження, але завше відчував чужий біль, невтомно згладжував усі конфлікти серед студентів.

— Коли його, бувало, хтось називав професором — то озирався і перепитував:

— Це ви до мене?

А після підтвердження додавав:

— Якщо починають називати професором — то, значить, я ні на що вже не здатен… А я кожну дівчину готовий розцілувати… Професор — то не звання.

— А що? — запитували в нього.

— То — лікарський діагноз! — під загальний регіт відрубував він.

Мої амбіції він теж перевіряв своїми репліками з різко критичним відтінком. Одного разу, в квітні 2001 року, сказав:

— Він не завжди чесний, але я підтримую Зубача, бо такі журналісти треба для держави.

І додав:

— Моєї держави.

ЩОБ НЕ ВИНАХОДИТИ ВЕЛОСИПЕД, БАЛАГУРІ ЙОГО МАВ

Одна з граней буття професора була зв’язана із єдиним засобом його пересування свіжими вибоїнами древнього міста — велосипедом. Старий, як світова війна, він виручав його, а за це постійно викликав щиру повагу і любов. Так радуватися малому вмів, напевно, тільки він. Ось сценка 5 травня 2001 року, зафіксована мною в щоденнику:

“Еду-бачі Балагурі в дворі на Чапаєва ремонтував біціглі. З цього приводу на лавці вже стояла велика пляшка горілки і маленька мінеральної води. Процес ремонту від іншого світу вдало затуляв ряд розвішеної мокрої білизни. Останній був зовсім не зайвий, бо зненацька міг набігти відставний міліціонер на прізвисько Кемел і почати просити випити.

Вночі Кемел несамовито кричить, але ніхто йому нічого не каже — мент.

Дім перетворився цими днями в гадючник. Звідкись вони прилізли в підвал “хрущовки”.

Кемел вже одну вбив.

А других в підвалі ніяк не може знайти. Всі впевнені, що змії там відкладають яйця.
Кемел підійшов, коли горілку випили.

Він був худий і проспиртований. “Стрелив” одну сигарету, і попередив, щоби в порядній компанії про жінок не згадували.

— А про горілку? — запитав Еду-бачі.

— Про горілку можна, — сказав Кемел.”

Після велосипедних ремонтів, 70-літній Еду-бачі зазвичай говорив:

— Постійно хочеться до жінок.

— Так, — відповідав я. — Але вже вік не той. Забутливість з’являється.

Еду-бачі насторожується.

— Щойно переспите з жінкою, — кажу, — і зразу забуваєте — знову хочеться.

— Ти запиши, запиши це! — постійно сміявся з цього Еду.

СТАВАТИ СОБОЮ НІКОЛИ НЕ ПІЗНО

29 березня 2002 року професор зайшов. Елегантний плащ, мов крила в птаха. В руці — квіти.

— Боже, Васильку, якби ти знав, який я щасливий. Мені 71 рік, скоро умирати, і через те можу говорити ВСЕ і кому завгодно. Хоч меру, хоч губернатору, хоч міністру із надзвичайних ситуацій… І що дивно, мій золотенький, тільки я почав “рубати” скрізь усе, що думаю — зразу зарплату підвищили на факультеті, пенсію, премії дають. Уже й умирати не хочеться. Все життя доводилося душити в собі слово, не давати йому вирватися, а тут — старість і ТАКЕ щастя! Піду ще до річки погуляю, — по-юнацькому махнув він букетом лісових квітів і вийшов.

А мені тоді подумалося: “А може, не чекати пенсії і ставати щасливим прямо зараз?”

ІСТОРИЧНІ ЗУСТРІЧІ ІСТОРИКА

Запис 15 жовтня 2003 року (Ужгород): “Знову зустрілися з професором Балагурі. У кафе “Бістро”. Він, як археолог, вважає, що там була перша стоянка первісних людей в Ужгороді, бо відвідувачі й досі поводять себе аналогічно.
Колись в Угорщині ще молодим, історик зустрівся за створювачем водневої бомби зі США Едуардом Теллером. Той страшенно здивувався, що і в Радянському Союзі бувають Едуарди.

— А ти хто за фахом? — зацікавився.

— Археолог.

Теллер помовчав, а далі сказав:

— Ти розкопуєш людей, а я закопую.

Професор затих.

— А потім? — не витримав я довгої паузи.

— Кілька годин мовчали і пили… Про що говорити з американцем?..

— Невже Теллер пив?

— Дуже багато… Червоне вино “Каберне”… Від нього й помер…

А після паузи додав:

— У 95 років.”

* * *

Проходжу деколи коло його осиротілого подвір’я біля “хоущовки” на Чапаєва. Раніше там обговорювали політичні події, вибори чергового історичного мера в химерне людське поселення над Ужем, де й зараз постійно ведуть розкопки. Нині лежить тільки сніг, сміття і двоє п’яних. І ще — мовчання нависає над усім. Все немовби чекає життєрадісного вигуку Еду-бачі:

— Пора мера знімати. Їхав на біціглях і ледь не впав!
Василь ЗУБАЧ.
20 лютого 2007р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Культура

00:30
10 закарпатських митців на 10-му пленері малювали Ужгород
23:51
Близько 500 писанок представили на виставці в ужгородському скансені
18:11
В Ужгороді експонується фотовиставка "Магія Боржавських полонин"
15:12
Назустріч Великодню в Ужгороді відкриють виставку "Величаємо"
16:13
"Світ писанки" вже у найближчі дні "оселиться" у скансені в Ужгороді
18:16
Молодіжна виставка графіки "Об’єднані папером" діє в інклюзивній кондитерській "Фіолєтово" в Ужгороді
18:13
/ 2
Виставку до 90-річчя від дня народження народного художника Юрія Герца відкрили в Ужгороді
09:19
/ 2
Велику сцену обласного муздрамтеатру в Ужгороді відкрили після двох місяців ремонту
12:01
В Ужгороді у виконанні симфонічного оркестру філармонії лунатиме музика композиторів Віденської школи
23:25
Закарпатські лялькарі відновлюють свої зустрічі з глядачами
22:35
Ужгородців запрошують на "Весняний буйноцвіт у скансені"
13:39
/ 1
Закарпатський муздрамтеатр відновлює показ вистав
10:20
Пасхальний конкурс триває у дитячій бібліотеці в Ужгороді
10:47
В Ужгороді естрадно-духовий оркестр обласної філармонії запрошує на "весняний" концерт
10:00
На Закарпатті побачив світ новий роман у притчах Дмитра Кешелі "Птахи кольорових снів"
13:38
В Ужгороді Con-Temp-Trio презентує вечір творів Гайдна
15:35
Закарпатський режисер Михайло Фіщенко поставив грузинську комедію в Києві
08:15
/ 2
В Ужгороді побачив світ альбом про жіночі прикраси з бісеру на Закарпатті
09:38
/ 2
Традиційна обласна виставка "Графічне Закарпаття" відкрилася в Ужгороді
10:57
У Мукачеві розпочато прийом заявок на участь у міському дистанційному конкурсі юних піаністів "Золотий дощик"
09:27
/ 3
У Мукачеві незабаром з'явиться Угорський дім ім. Мігая Мункачі
08:55
Завершується прийом творів на Конкурс малої прози імені Івана Чендея
07:17
/ 1
На Закарпатті у сільському музеї під час пандемії почали навчати ткацтва й виготовляти гуні
09:37
/ 1
До 150-річчя Ігоря Грабара оновлено експозицію у художньому музеї ім. Бокшая в Ужгороді
09:11
Через локдаун закарпатські театри святкують професійне свято поза сценою
» Всі новини