Іван Трещак: Раку не потрібно боятися, його треба вчасно виявляти

Профілактичні огляди можуть уберегти від трагедій

- Іване Івановичу, раз цьогорічний Всесвітній день здоров’я приурочений здоров’ю жителів міст, скажіть: імовірність захворіти на рак молочної залози чи репродуктивних органів у городянок вища, ніж у мешканок сіл?

- Урбанізація призвела до того, що в містах узагалі зосереджено набагато більше населення, а там, особливо в мегаполісах, негативних чинників, які впливають на розвиток онкозахворювань, вистачає. Факторами ризику є тютюнопаління, вживання алкоголю, малорухливий спосіб життя, стрес. Хоча, з іншого боку, в селі інколи менша поінформованість у цих питаннях і проблематичніше дістатися до лікаря.

Якщо ж звернутися до статистики, то в Ужгороді кількість онкологічних захворювань у жінок зростає, як і виявлення запущених форм раку. Це світова тенденція (щорічно рак шийки матки у світі діагностують у 500 тисяч нових пацієнток). Однак паралельно у цивілізованих країнах є й інша тенденція - щодо зменшення смертності онкохворих. Власне, такої ж “вилки” повинні прагнути й ми. В нашій країні щорічно виявляється близько 16 тисяч випадків онкопатології. З них 50% припадає на жінок репродуктивного віку. В Україні щоденно від раку шийки матки помирає шість жінок, і така цифра сама по собі змушує не легковажити цією хворобою.

А шлях на зниження жахливих втрат простий - виявляти рак на ранніх стадіях через регулярне масове обстеження жінок. Правда, здійснити це на практиці досить складно: ну не звикли у нас люди відвідувати медиків просто так, коли нічого не болить.

- Напевно, в цьому плані радянська система тотальної диспансеризації була зовсім непоганою справою.

- За радянських часів створили найдосконалішу систему диспансеризації: мережа оглядів охоплювала практично всіх людей. Мета ставилася та сама, що й нині: виявити захворювання на ранній стадії, коли медицина може допомогти максимально ефективно. Зараз ми намагаємося відновити чи, швидше, підживити систему широкого залучення жінок до оглядів. Медогляди організовано проходять освітяни, медики, працівники закладів торгівлі і харчової промисловості, міськради, деяких заводів (наприклад, “Ядзакі”, “Джейбіл”, “Гроклін-Карпати”). Але враховуючи, що нині великих колективів у нас не так багато і значну частку в структурі зайнятості населення займає малий та середній бізнес, без важелів особистого розуміння змусити відвідати поліклініку всіх важко. На Заході пацієнт має потужний каталізатор: не пройшов огляд - у разі хвороби тобі не оплатять страховку. Поки у нас цього нема, все тримається на ентузіазмі лікарів та розумінні керівників підприємств і установ. Той же УжНУ, скажімо, огляди обов’язковими не вважає.

До речі, ми дуже вдячні за допомогу терапевтам, вузьким спеціалістам, які направляють жінок, що звернулися до них, скажімо, з нежиттю, до гінеколога, якщо бачать за амбулаторною карткою, що пацієнтка давно його не відвідувала.

Коли ж говорити про систему профоглядів загалом, то тут наразі є ще такі проблемні питання: перше - не допускати формальності у підході до оглядів, і друге - не втратити з поля зору пацієнток із діагностованими хворобами. Попри це, мережа оглядів існує, і вона досить ефективна (тільки минулоріч на них виявили понад тисячу жінок із різного роду гінекологічними проблемами), але її треба розширювати й удосконалювати. Зараз за гінекологічним напрямом ми ставимо собі за мету до кінця 2010 року завершити реєстр населення.

- Основні жіночі проблеми зі здоров’ям по вашій лінії стосуються саме раку?

- Та ні, їх багато. Це невиношування вагітності, зростання неплідності і взагалі збільшення хворобливості вагітних: у когось проблеми з нирками, у когось - із печінкою, серцево-судинною системою, що може негативно позначитися на здоров’ї ще ненародженого немовляти. У принципі, причини зрозумілі - жінки відкладають материнство на пізніше, а самі з віком не стають здоровішими. До того ж зростає частка тих, хто вагітніє після штучного запліднення, лікування безпліддя, і їх організм часто таки проте якомога скоріше позбутися плоду, тож нерідко маємо передчасні пологи. Що робити? Намагаємося вчасно діагостувати загрозливі ускладнення, вчимося, при тому успішно, виходжувати малят вагою від 500 грамів.

Більше сексуальних партнерів - вищий ризик …захворіти на рак

- Повертаючись до теми раку, які симптоми мають насторожити жінку й змусити негайно звернути-ся до лікаря?

- У тому то й справа, що хворобу треба спіймати на ранніх етапах розвитку - до того, як з’являться якісь фінальні симптоми. Моє глибоке переконання (продиктоване досвідом) щодо онкологічних недуг таке: раку не потрібно боятися, його треба вчасно виявляти, щоб успішно з ним боротися. Зрештою, ракові клітини в організмі людини утворюються щоденно, але імунітет їх знищує. Коли він слабне - не може цього робити. І тоді наше завдання - знайти патогенні клітини до того, як вони розповсюдяться по всьому організму. А на це відводиться досить багато часу: від моменту появи передракових станів до розвитку їх у рак минає 5-10 років. Тому щорічний обов’язковий огляд у гінеколога й обстеження молочних залоз раз на 2 роки (УЗД для жінок віком до 40 років та маммографія для старших) - ідеальний варіант запобігання серйозним проблемам. Я би хотів, щоб він став правилом хорошого тону для всіх, у тому числі й абсолютно здорових, жінок у нашому місті. Перш ніж піти в крамницю за новими черевичками чи костюмчиком, можливо, варто знайти час, щоб відвідати гінеколога. Бо кожна представниця прекрасної статі має чітко усвідомити: саме на ній лежить відповідальність за власне здоров’я.

Але якщо все-таки говорити про тривожні симптоми, які мали б спонукати жінку негайно звернутися до фахівця, то це: стосовно молочних залоз - незрозумілі ущільнення, зміни кольору чи текстури шкіри, поява виділень із сосків, підпухлість під пахвами, больові відчуття; щодо органів малого тазу (шийки матки, тіла матки, яєчників) - мажучі кров’янисті виділення, в тому числі після статевого акту, зміна місячних (ідеться про регулярність та об’єм крові), больові відчуття. Тут уже тягнути з походом до лікаря просто злочинно щодо себе.

- Ми весь час говоримо про раннє виявлення онкозахворювань, а чи можна щось зробити на упередження його виникнення?

- Найновіші дослідження вчених довели зв’язок між вірусом папіломи людини й раком шийки матки. Тобто 97% жінок, у котрих діагностовано рак, мають цей вірус. Уже знайдено механізм його впливу на виникнення онкозахворювання. Впродовж останніх років розроблялася й випробовувалася відповідна вакцина, вона вже затверджена і завезена в Україну. Себто один із найсучасніших і найперспективніших превентивних заходів у боротьбі з раком полягає в тому, щоб щепити 13-15-літніх дівчат, до початку статевого життя, від вірусу папіломи людини. Це в майбутньому на 70-80% убезпечить юнку, котра матиме статевий контакт без бар’єрних засобів захисту, від раку шийки матки.

Мушу наголосити, що, крім вакцинації, величезне значення відіграють упорядкованість статевих стосунків і гігієна. Жінка, яка мала 3-5 сексуальних партнерів за життя, збільшує свій ризик захворіти на рак удвічі. Інакше кажучи, при нерозбірливих зв’язках шанс підхопити небезпечний вірус папіломи від котрогось із партнерів суттєво зростає.

Після вчасно пролікованого раку можна навіть народжувати

- Отже, три кити, на яких триматиметься боротьба з “жіночим” раком у сучасних умовах, - вакцинація, пропаганда впорядкованого статевого життя і регулярні огляди у фахівців. Якщо ж онкозахворювання таки виявили, якою мірою лікарі здатні допомогти?

- На ранній стадії можемо допомогти практично стовідсотково, причому щадними методами. Це раніше навіть “на зорі” розвитку пухлини весь орган видаляли. Зараз в арсеналі спеціалістів-онкологів є органозберігаюче консервативне лікування: від противірусної терапії, виморожування за допомогою рідкого азоту, застосування лазерних технологій до сучасних оперативних високотехнологічних втручань. Причому це все є в Ужгороді. Головне, повторюся, аби пацієнтка вчасно звернулася до лікаря. До речі, у нас є жінки, котрі після успішного лікування раку шийки матки І ступеня вагітніли й народжували здорових дітей. Це саме стосується й раку молочної залози.

Варто знати, що з кожною наступною стадією ракові клітини розростаються все швидше. Якщо від першої, коли він іще не потрапив у кров, до другої, де цей бар’єр долається, проходить 2-3 роки (швидкість залежить від імунітету людини), то від 2-ї до 3-ї - 1 рік, а до 4-ї - кілька місяців. На другій стадії, на жаль, репродуктивні органи зберегти вже не можемо, проте хірургічне втручання і поєднане лікування в подальшому забезпечують нормальне самопочуття людини. На 3-4 стадії з цим уже складніше: окрім видалення органів, доводиться вдаватися до важких хіміотерапевтичних заходів, променевої терапії. Тут уже не йдеться про якість життя - лише 40% пацієнтів з 3-ю стадією доживають до 5 років після операції, а з 4-ю - відсоток майже нульовий. Тому, щоб при тенденції до зростання кількості захворювань досягти зменшення смертності, як на Заході, потрібно максимальну увагу зосереджувати на поінформованості населення з цих питань. Регулярні огляди в гінеколога - наче запобіжник від тяжких наслідків хвороби. До речі, принагідно хотів би чоловіків попросити більше перейматися здоров’ям жінок. Якщо кохана на щось скаржиться, але не поспішає до поліклініки через зайнятість на роботі, у побуті - виявіть наполегливість, самі відвезіть її до лікаря. Маємо непоодинокі сумні приклади, коли вся родина знала, що з жінкою щось негаразд, але ніхто не сприймав цього надто серйозно. У підсумку ж - летальні наслідки.

Кровні родички онкохворих жінок - у зоні ризику

- А спадковість у виникненні ракових захворювань відіграє роль?

- Вона є, і це вже доведено. Саме тому ми за завданням міського онколога працюємо над створенням реєстру жителів, котрі перебувають у групі ризику. Онкозахворювання в них може ніколи й не виникнути, але про всяк випадок у полі зору тримати їх було б добре. Адже якщо в пацієнтки виявили рак молочної залози, шийки матки чи яєчників, то ймовірність, що в її близьких родичок - мами, доньки чи сестри - теж виникнуть подібні проблеми, на 50 відсотків збільшується. Зараз на обліку в Ужгороді перебуває понад 300 жінок, котрі пройшли курс лікування від раку і після цього нормально живуть (деякі вже 15 - 20 років). Ми просимо їх надавати прізвища й адреси своїх рідних жіночої статі для створення реєстру, проте, оскільки йдеться про конфіденційну інформацію, справа посувається досить складно. Чогось подібного ще ніхто не робив, але якщо таким чином, через більш пильну увагу до осіб із категорії ризику, вдасться на ранніх стадіях виявити хворобу й зберегти життя кільком сотням людей, то це того варто.

- Ви не раз згадували про тенденцію до зростання кількості ракових захворювань. З чим вона пов’язана?

- Чинників багато. Насамперед - старіння населення. Маю на увазі, що тривалість життя зростає, відтак частка людей похилого віку стає все більшою, а онкологічна патологія переважно з’являється після 45-65 років. По-друге, жінки дедалі частіше палять, а рак шийки матки перебуває в прямій залежності з курінням. Зловживання алкоголем має доведений вплив на збільшення ризику раку молочної залози. А ще - ожиріння, стресовий фактор. Сучасний темп життя з вічною гонитвою за грошима, конкурентною боротьбою та постійним поспіхом і загальною знервованістю через економічні (й не тільки) негаразди підривають імунітет, ми зменшуємо свою фізичну активність, а це разом дає зелене світло розвитку патогенних клітин. Не забудьмо й про Чорнобиль, і маємо те, що маємо.

- А протиставити цьому всьому можемо…

- … здоровий спосіб життя і любов до себе. Тобто варто позбутися шкідливих звичок, розумно чергувати роботу й відпочинок, а час від часу відкласти всі свої справи і йти до лікаря просто для профілактики, а не тільки, коли вже припече.

Теги: рак, діагностика, Іван Трещак

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати