Твори закарпатців увійшли до збірки письменників Бойківщини "Золоті обереги"

Загалом тематика книги віддзеркалює широке коло мистецьких зацікавлень авторів. Збірка розрахована на вихідців із Бойківщини, широке коло читачів, які цікавляться художнім словом і цінують його різьбярів.

Ця книга – продовження унікальної "Антології Бойківського краю", що вийшла у 2007 році. Окрім авторів із Львівщини на сторінках антології зустрічаємо і наших земляків. Міжгірський поет і прозаїк Василь Малета показує бездіяльність та нахабство чиновників-олігархів у своїй іронічній нищівній поезії. Краєзнавець, публіцист і перекладач Василь Пагиря у нарисі "Митрополит Андрей Шептицький" досліджує життя і діяння єпископа. Іван Хланта, заслужений діяч мистецтв України, доктор мистецтвознавства підняв з небуття та відшліфував ім’я закарпатського художника Йосипа Рущака.

Ірина Гармасій, відома журналістка, поетеса, розпочинає збірку різножанровою лірикою: інколи сонячно-веселою, інколи сумно-тривожною, але зарядженою могутньою духовною енергетикою.

Саме пані Ірину, котра вже більше року є членом об’єднання, ми вирішили докладніше розпитати про погляд на збірку зсередини.

– Яким чином Ви стали членом об’єднання "Письменники Бойківщини", як вони про вас дізналися?

Мій попередник Іван Васильович Хланта, відома в Україні особистість, подав до першої антології Бойківського краю рецензію на мою другу збірку "Кольори любові". Коли вона побачила світ, керівник об’єднання, пані Любов Рудавська-Вовк, зацікавилася моєю творчістю. Ми мали розмову по телефону, в якій, зокрема, з’ясувалося, що п. Люба дивиться закарпатський канал "Тиса-1", який, як відомо, осягає сигналом Східну і Центральну Європу, тож „заочно” зі мною знайома. Пропозиція була простою і зрозумілою: чи не згодилася б я долучитися до їхнього етнічного товариства, оскільки спілка "Письменники Бойківщини" набирає своєрідних обертів, формує музей Бойківщини. І мені, зрештою, це було цікаво, бо донедавна не надто обтяжувала себе горизонтами рідної Бойківщини, а її творчий потенціал не був широко відомий (Ірина Опришко, Гармасій за чоловіком, народилася у с. Голобутів Стрийського району Львівської області - авт.). Тобто, вийшло як в приповідці – свій до свого по своє. Звісно, я подумала і через деякий час зателефонувала, бо чому б не долучитися до своїх земляків. Підготувала необхідні документи, придбала антологію, ознайомилася, і, безперечно, не пошкодувала, оскільки я дуже давно, як на мене, після восьмого класу, поїхала із Стрийщини у Львів на навчання, а потім – в Ужгород на роботу. В мої юні роки в радянський час не заохочували пізнавати культуру рідного краю, навпаки, перешкоджали. Матеріали до „Золотих оберегів” подала ще наприкінці 2008 року – поезію, яку редактор-упорядник сама відбирали за змістом. Пані Любов попросила прислати добірку на власний розсуд і я була приємно здивована, що вона такі різнотематичні твори вибрала. Зрештою, так про автора можна більше дізнатися.А посвідчення члена об’єднання пані Рудавська-Вовк вручила мені торік у Львові на Форумі видавців. Була у мене на презентації, спеціально приїхала, щоб привітати із виходом нової збірки „Обрії”.

– Який характер Вашої співпраці?

Письменники кожного року звітують про свою творчу роботу – що вони видали, де друкувалися, які отримали премії, написали рецензії, тобто розповідають про своє літературне життя. Крім цього, двічі на рік відбуваються конференції об’єднання „Письменники Бойківщини” у різних містах – Турці, Самборі, Львові. До речі, з 29 липня по 1 серпня 2010 р. в Турківському та ближніх до нього районах Львівської області відбудеться Другий Світовий Конгрес Бойків під гаслом "Світовий Конгрес Бойків – у розбудові Української незалежної держави!",  на який мене запросили, тому внутрішньо я готуюся, адже дві конференції уже пропустила. Його проводить і координує Всеукраїнське громадське товариство "Бойківщина ХХІ століття" на чролі з Петром Косачевичем і наше об’єднання в тому числі. Також є така сучасна форма спілкування як Інтернет.

Це дуже цікаво, тому що звичайне спілкування з літераторами має іншу відмінність, а тут гуртуються люди близькі по духу, які мають ознаку своєї власної культури і спільну мету. Ми свідомо хочемо привнести на рідну землю те, що колись із неї винесли своєю сутністю, а сьогодні ніби віддаємо данину.
Об’єднання „Письменники Бойківщини” намагається всебічно гуртувати людей, але основний напрямок – різножанрова література: проза, поезія,  для дітей, в яких гармонійний духовний світ людини. Пані Рудавська-Вовк намагається урізноманітнювати форми спільних видань. І ця друга антологія вийшла у час, звичайно, складний, але дуже похвально, що тепер є такі прекрасні книжки, з яких можна дізнатися, що на теренах України живуть і працюють твої земляки.

Зокрема в „Золотих оберегах” є маленький недолік, як на мене, бо не написано, звідки автори родом, де народилися, а тільки де живуть і працюють. Але звідки ж бойківські коріння? Це, безперечно, цікавий факт саме в цьому контексті. Однак з книги можна почерпнути й інше. „З бойка слуги не буде”, – констатували колишні поневолювачі. – Як пише Ярослав Радевич-Винницький у вступній статті. – Так, бойки не хотіли служити чужинцям і жили бідно, але гідно...”. Мабуть, тому кажуть про бойків, що вони споконвіків державотворчі люди.

– Чи плануєте залучати більше закарпатських діячів?

Плануємо, але це вибір за власним бажанням, ніхто нікого спеціально в об’єднання не приймає. Це і певні зобов’язання, членські внески, однак це дрібниці порівняно із тим, яку роботу проводить на громадських засадах мужня жінка Л. Рудавська-Вовк. Членами товариства є ті, яких об’єднує передусім бойківська культура. На Закарпатті це ті, хто походить з Міжгірщини, частини Березнянщини і Воловеччини. Мені, зокрема, довелося відчути спільність народної  культури на Міжгірщині, Воловеччині. Коли побувала у церкві, то у розмаїтті вишиваних рушників пізнала частинку своєї землі, у піснях також.

– Чи пропонували Вам організувати презентацію творчості бойків на Закарпатті?

Я думаю, що нема потреби тут якось окремо представляти наших митців, це кожен вирішує для себе. У цю книгу ввійшло тільки четверо закарпатських авторів, але членів є більше, як мені відомо. Скажу лише, що книгу варто прочитати тим, кого поєднала доля із Бойківщиною – самобутнім, дорогим кожному із нас регіоном України.

Для довідки:  Всеукраїнське Об’єднання "Письменники Бойківщини" створене 18 липня 2003 року. Очолює об’єднання Любов Рудавська-Вовк – лікар-поетеса з міста Самбора Львівської області.
  Серед п’ятдесяти членів об’єднання є члени Національної спілки письменників України, Української Асоціації письменників, Національної спілки журналістів України, члени та керівники регіональних творчих товариств, активісти різноманітних культурних громадських організацій України та зарубіжжя.
В мальовничій перлині Карпат, в м. Турці Львівської області знаходиться головний офіс, музей бойківської книги. Загальний літературний фонд "Письменників Бойківщини" налічує понад 300 книг. У їхньому доробку сотні публікацій у газетах і журналах, історичних та краєзнавчих розвідок, рецензій тощо.

Об’єднання співпрацює з творчими особистостями (художниками, композиторами, співаками), котрі популяризують творчість письменників на різних теренах України та зарубіжжя. А загалом Всеукраїнське об'єднання "Письменники Бойківщини" – це відомі прозаїки, поети, публіцисти, фольклористи, етнографи, які проживають у різних областях України. Співпрацює з творчими колективами, видавцями, музеями, бібліотеками Донецького краю, зокрема, літературним об'єднанням імені В.Сосюри у м. Дебальцеве, міжнародною громадською організацією МАЛІЖ (Малою академією літератури і журналістики). Неординарність об'єднання і в іншому. В ньому є потужна когорта поетів, вірші яких покладені на музику і вони стали популярними піснями. 

В об’єднанні проводяться конкурси: літературний – імені І. Франка (тут засновано премію ім. Івана Франка), фольклорно-етнографічний конкурс "Бойківський світ" імені Михайла Зубрицького.

Теги: Бойківщина, збірка, письменники, "Золоті обереги"

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати