Паралізований 7 років тому Леонід Кравчук живе у селі Лохово на Закарпатті

За паралізованим Леонідом Кравчуком із села Лохово на Закарпатті доглядає його дружина Маргарита

- Коли президентом був його однофамілець, люди в селі називали Льоню "наш президент", - кажуть сусіди.

Леонід Кравчук живе на початку села. Видно, що в будинку недавно замінили вікна на коричневі металопластикові.

- Син прийшов із заробітків, то поміняв кришу, окна, - розповідає господар. Він сім років паралізований на лівий бік. Торік зліг. Говорить тихо, хрипко. - У домі тоже треба ремонт робити. От штукатурка відвалилася. Хату строїв іще мій батько із вальків (саманна цегла. - "ГПУ").

Худорлявий Леонід Кравчук лежить на акуратно застеленому ліжку в спальні. Говорить неохоче.

- Льоня був весельчак, шутник, доки не заболів, - каже його дружина Маргарита. - А як паралізувало його, нервний став.

- Цілими днями лежу і в потолок дивлюся. Раньше хоть телевізор "Електрон" робив, а тепер і той поламався.

Батько Кравчука, Володимир, приїхав до Лохова із Житомирщини. У сільській амбулаторії працював фельдшером-акушером.

- А мати із Ніколаєвщини родом. Закарпаття послі войни було малограмотноє, вона у школі вчителькою робила. Тут познакомилися, поженилися і лишилися жити. Нас було троє - я, Володя і Віталій. Старший брат грамотний став - закончив університет, робив у Германії переводчиком. Менший у Мукачеві жиє. А я ся лишив у Лохові. Закончив сьоме училище на столяра-краснодеревщика, лісотехнікум. 24 роки проробив на мебельному комбінаті в Мукачеві. Тато помер, коли мені було 11, а мама - пузніше. Спортила собі очі на дєтських зошитах, получила давлєніє.

Маргарита бере з тумбочки гребінця, зачісує чоловіка.

- З Маргаретою познакомилися у сусідньому Бобовищі в сімдесят семому році. Я туда з хлопцями на танці їздив. Одну неділю нам поламалася машина. Домовилися з батьком Маргарети лишити автомобіль у його дворі. Там побачив її.

- У нас із Льоньою двоє дітей, - говорить дружина. - Син тоже Льоня. Чотири роки на заробітках в Італії був. Заробив кілька тисяч євро, хотів купити машину. Гроші під 20 процентів поклав на депозит, а тепер банк не вертає, - втирає сльози. - Кажуть, не є грошей. А дочка Валя вчиться в Ужгороді в університеті, буде вчителем історії. Тепер робить у швейному цеху в Іванівцях.

Маргарита стоїть на обліку в центрі зайнятості.

- Роботи не є, - перебирає у шафі одяг. - Раньше я тоже на мебельному робила. А як його викупили, безработна лишилася.

На стіні біля ліжка висить витесаний із дерева портрет.

- Я раньше такі інкрустації робив, - хвалиться господар. - Найбільше любив гуцулів вирізати. Ще тримав кроликів, поросяток. А як інвалідом став - лишив то все. Паралізувало мене після інсульту.

На виборах 1994-го Леонід Кравчук підтримував свого однофамільця. Цьогоріч не голосував.

- Треба було у больницю йти, справку брати, що я хворий. Я не пішов.

- Брат Льоні, Володя, разом із ще кількома закарпатськими Кравчуками хотів зустрітися із президентом, - гукає із сусідньої кімнати Маргарита. - Але, розказували, Леонід Кравчук відмовився.

Теги: Леонід Кравчук, паралізований, Лохово

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати